вівторок, 25 вересня 2012 р.

Пріоритети розвитку сімейної політики країн Європейського Союзу


Певні уявлення щодо варіантів подальшого розвитку сімейної політики України можна отримати, розглядаючи сучасні трансформації сімейної політики країн ЄС, де дана галузь соціальної політики розвивається значно більш тривалий період часу. 

В першу чергу зазначу, що сучасна сімейна політика відходить від суто пронаталістських цілей, приділяючи більшу увагу зрівноваженому соціально-економічному розвитку країни, забезпеченню благополуччя сімей з дітьми, реалізації людського потенціалу. Основоположним чинником такої трансформації, не в останню чергу, слід вважати сучасні демографічні тенденції. Впродовж більш ніж десяти років народжуваність країн Європи впевнено зростала. Нехай зростання й відбувається на низькому рівні, проте в поєднанні з низькою смертністю й високою тривалістю життя ймовірність критичних для демографічного розвитку наслідків поступово зменшується. Відлунням цього для сімейної політики стала більша актуалізація добробуту вже народжених дітей та їх батьків, ніж виключно пронаталістський контекст. Зростання народжуваності відбувалось в усіх без виключення країнах Європи, незалежно від їх економічного, суспільного чи геополітичного становища, хоча країни з більш чітко вираженою політикою сприяння народжуваності характеризуються дещо значнішим приростом показників народжуваності, ніж решта.
Сучасні дискусії щодо цілей та напрямів сімейної політики країн ЄС зводяться до того, що основними вказується наступних три орієнтири: 1) благополуччя дітей,  2) гендерна рівність, 3) поєднання зайнятості та сімейного життя. Цілі часто  визначаються як взаємопов’язані: до прикладу, доведеним вважають, що можливість поєднання батьками сімейного життя з зайнятістю позитивно впливає на добробут дітей. Крім того, стверджується, що необхідність подолання низької народжуваності є важливою метою для частини держав Євросоюзу [1]. 
Найперша ціль – благополуччя дітей. Європейський Союз розглядає зростання благополуччя (як матеріального достатку, так і особистого розвитку) дітей та молоді як засіб допомоги молодим поколінням для найбільш повного розкриття їхнього потенціалу в майбутньому, сприяння максимальному внеску в економічне та соціальне життя суспільства. В першу чергу мова йде про подолання дитячої бідності. Незважаючи на загальний економічний розвиток, ризик бідності для сімей з дітьми є незмінно вищим, ніж для решти населення, що є безсумнівною проблемою. Європейська комісія заявила, що найкращим  шляхом подолання дитячої бідності є комплексна стратегія, що поєднує матеріальну підтримку сімей з дітьми, забезпечення зайнятості батьків й надання відповідних послуг по догляду за дитиною, зростання доходів працюючих батьків.
Друга ціль – гендерна рівність, є складовою соціальної та сімейної політики багатьох країн Європи уже тривалий час. Передбачаються недискримінаційні можливості щодо зайнятості, залучення батька до догляду за дитиною, подоланні гендерних стереотипів у суспільстві. Недискримінація жінок (насамперед матерів з дітьми) на ринку праці є тим інструментом, що дозволяє в певній мірі сприяти більш повній реалізації репродуктивних настанов.
Третя ціль, поєднання сім’ї та зайнятості, є ключовим моментом у боротьбі з бідністю сімей з дітьми. Сприяння зайнятості батьків у поєднанні з матеріальною підтримкою та соціальними послугами являє собою комплексну систему подолання дитячої бідності, забезпечення інвестицій у суспільний та економічний розвиток у майбутньому. Показники батьківської інтеграції на ринок праці можуть одночасно слугувати показниками оцінки матеріального становища їхніх дітей, а тому, ведеться боротьба за поєднання сімейного життя та зайнятості. На сучасному етапі пріоритетами у даному напрямі є розширення гнучкості відпусток, розвиток системи соціальних послуг по догляду за дитиною, забезпечення сприятливої організації робочого часу та неповної зайнятості, матеріальна підтримка батьків у відпустках. Освіта та зайнятість не повинні приводити до відмови від народження дітей, оскільки цим завдається значна шкода сталому розвитку країни у майбутньому.
Зростання народжуваності теж згадується як бажаний позитивний наслідок сімейної політики сучасного Євросоюзу, проте саме по собі не розглядається основною ціллю сімейної політики. На сучасному етапі тільки декілька країн Євросоюзу заявляють про те, що зростання народжуваності є безпосередньою ціллю їхньої сімейної політики. Насамперед це ті країни, рівень народжуваності яких все ще вкрай низький. Пов’язувати це можна, з одного боку, з уже згаданим стабільним зростанням народжуваності впродовж останнього десятиліття, з іншого – з неможливістю напряму прив’язати ріст народжуваності до заходів сімейної політики, оскільки більшість досліджень говорять про незначний вплив її інструментів на дітородну активність. Сучасні, обумовлені різноманітними чинниками, тенденції народжуваності в країнах Європи не дають можливості говорити про будь-яке значне зростання народжуваності протягом найближчих десятиліть, що відображається в прогнозах європейських статистичних служб [2]. Бачимо чітко помітну орієнтацію на забезпечення благополуччя і достойного майбутнього уже народжених дітей, а не виключно на стимулювання зростання кількості народжень. Подібний підхід також був би корисним при формуванні подальшої сімейної політики України.
 Говорячи про співвідношення цілей сімейної політики України та Євросоюзу, потрібно усвідомлювати відмінності у стартових умовах реалізації сімейної політики. Якщо у європейських країнах працюючі батьки забезпечують достойне матеріальне становище сім’ї, а отже ведеться боротьба за повернення батьків на ринок праці, поєднання сім’ї та зайнятості, то Україна має інші реалії – працюючий батько і навіть працюючі обоє батьків у більшості випадків не гарантують матеріального добробуту сім’ї та дітей. А тому створення можливостей поєднання сім’ї та зайнятості не може бути на першому місці в Україні, хоча, безумовно, цією сферою теж потрібно активно займатись. Ефективним розвиток даної сфери, знову ж таки, буде виключно у випадку існування можливості забезпечення добробуту сім’ї за допомогою власних трудових доходів.

Використані джерела:
1.                      Henning Lohmann, Frauke H. Peter, Tine Rostgaard, Katharina Spiess Towards a Framework for Assessing Family Policies in the EU // OECD Social, Employment and Migration Working Paper  [Електронный ресурс] – N. 88,  03-Jun-2009. – Режим доступа: http://www.oecd-ilibrary.org/social-issues-migration-health/towards-a-framework-for-assessing-family-policies-in-the-eu_223883627348
2.                      Eurostat Methodologies and Working papers, Work session on demographic projections  [Електронный ресурс] – Режим доступа: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-RA-10-009/EN/KS-RA-10-009-EN.PDF

Немає коментарів:

Дописати коментар