четвер, 17 травня 2012 р.

Класифікація чинників народжуваності

Тематика дослідження чинників, що впливають на народжуваність досить часто зустрічається у працях багатьох відомих науковців сучасності. Має місце певне структурування чинників впливу на народжуваність відповідно до сфери їх існування.
Серед чинників народжуваності виділяють соціальні, економічні, зокрема трудові, а також медико-демографічні фактори, які зазвичай відносять до безпосередніх детермінант народжуваності . Наприклад, зустрічається поняття економічного середовища, що уособлює собою набір чинників та умов, пов’язаних з економічним життям сім’ї та суспільства. Як результат – вихід на політику, що може регулювати відповідні економічні сторони існування сім’ї. Розподіл компонентів зниження народжуваності на демографічну, економічну і соціальну складові зустрічається також в роботах відомих європейських вчених В. Луц, В Скірбек, М. Р. Теста. В інших дослідженнях можна побачити розширення сфер походження чинників впливу на народжуваність окрім названих соціальних та економічних, можуть виділяти культурні, психологічні, антропологічні чи інші чинники.

Проте, навряд чи можливо охопити й оцінити усе, що в тій чи іншій мірі здатне впливати на поведінку людей (в т. ч. репродуктивну), а тому доводиться обмежувати дослідження найбільш впливовими й очевидними чинниками, які часто є предметом наукових дискусій. При групуванні чинників за категоріями впливу також не існує єдиної думки між дослідниками, але багато в чому тези сходяться. Російські науковці визначили наступні складові впливу на народжуваність, що дають змогу оцінити характер впливу не фрагментарно, а комплексно, тобто сукупність факторів різної природи. Демографічна складова — участь в шлюбі або партнерстві, кількість вже наявних дітей, стан репродуктивного здоров’я. Економічна і трудова складова — рівень доходів, забезпеченість житлом, статус на ринку праці. Соціальна складова — освіта, тип поселення, ставлення до релігії, цінності і т. д. 

Розглянемо більш конкретизовані варіанти класифікації чинників впливу на народжуваність. На базі аналізу даних по країнах Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) А. Д’ Аддіо та М. М. Д’ Ерколе виділяють дві основні групи факторів, що впливають на репродуктивну поведінку та викликають зменшення рівня народжуваності у сучасному суспільстві (попри які окремо також виділяються репродуктивні установки).

До першої групи відносяться структурні зміни середовища існування та ролі жінки у суспільстві, першочерговими з яких є освітній фактор, фактор зайнятості жінок, фактор доходу і зміни в сутності та становищі сімейних формацій.

Друга група включає ціннісні фактори, такі як більша спрямованість жінки до фінансової незалежності, менша орієнтація на традиційні цінності та зростаюче поширення гендерної рівності. Отже, має місце розподіл факторів впливу на дві категорії, одна з яких включає погляди та цінності, інша – реальні соціальні та економічні обставини. Досить сумнівним виглядає поєднання в одну категорію освітнього чинника, чинника доходу та трансформацію сімейних відносин, оскільки в їхньому корінні лежать незалежні процеси – якщо чинник доходу визнається економічними відносинами, то трансформація сім’ї є елементом соціальних відносин, а освітній чинник поєднує в собі риси двох названих типів відносин з більшим ухилом в соціальну сферу. Економічна сфера заслуговує виділення в окрему категорію впливу.

В іншій науковій роботі, теж побудованій на базі матеріалів щодо країн-учасниць ОЕСР, Дж. Слебос в дещо іншому руслі формує перелік найбільш важливих факторів, що впливають на рішення про народження дитини:

- вигідність дитини – очікувані переваги, які отримають батьки в результаті народження дитини: продовження сімейних справ, матеріальна підтримка в старості, можливість життя в більш широкій сім’ї тощо;

- витрати на дитину – сюди включаються всі пов’язані з дитиною витрати, з якими стикається сім’я після народження дитини;

- економічні фактори (більш широке розуміння) – в результаті зростання економічної активності жінок у сучасному суспільстві виникає необхідність поєднання народження та виховання дитини з активною економічною діяльністю, а отже – економічне середовище існування сім’ї чинить безпосередній вплив на прийняття рішення про народження дитини;

- індивідуальний стиль життя – погляди на життя як кожної людини, так і кожної сім’ї, значно відрізняються між собою і індивідуальні уявлення щодо сім’ї та дітей, звичайно впливають на рішення народити дитину;

- соціальні норми – певні історично сформовані погляди на місце і роль сім’ї та дітей в житті суспільства, а також роль жінки та гендерні відносини. У цілому суспільство тією чи іншою мірою здійснює вплив на репродуктивну поведінку своїх членів. У цій класифікації на особливу увагу заслуговує виділення індивідуальних цінностей як чинника прийняття рішення про народження дитини – при тому що класифікація зроблена у руслі економічної теорії й економічні чинники суттєво переважають інші. 

Г. Неєр наводить схему впливу на прийняття рішення про народження дитини, основними діючими чинниками якої є:

- соціальні відносини;

- економічні відносини;

- індивідуальні потреби.

При цьому індивідуальні потреби формують особисті норми щодо обмеження доходу і часу, соціальні відносини впливають на формування потреби у дітях, а економічні відносини сприяють наявності чи відсутності можливості щодо достойного утримання та виховання дітей.

Якщо говорити про суб’єкти впливу, то відомий учений Й. Вогель виділяє три детермінанти впливу на репродуктивну поведінку – сімейний вплив, ринок праці і держава, й саме різний вплив цих трьох змінних пояснює відмінності між рівнями народжуваності по країнах. Аналогічний підхід у Г. Неєр та Г. Андерсена, які також виділяють ринок, суспільство та сім’ю у якості суб’єктів впливу на репродуктивну поведінку. Дана класифікація здійснена за суб’єктами впливу, й найбільшим недоліком цього підходу варто вважати звуження впливу економічних відносин у цілому до впливу ринку праці й відсутність фактора соціального впливу, про існування якого вже говорилось раніше.

Найбільш доречно дотримуватись підходу, що держава теж є суб’єктом впливу на народжуваність, нарівні з економічними та соціальними відносинами. Цей вплив може бути як безпосередній – запровадження певних ініціатив щодо заохочення або обмеження народжуваності, так і прихований – шляхом інституційного регулювання суміжних соціально-економічних відносин без конкретної мети вплинути на репродуктивну поведінку.

У російській науці окремого слова заслуговує сучасна позиція А. Вишневського, що полягає у визнанні існування незліченої сукупності чинників різного характеру, що в тій чи іншій мірі впливають на народжуваність. Як наслідок – народжуваність ніяким чином не залежить від одного окремо взятого чинника, і, у результаті, будь-які спроби політичного впливу приречені на невдачу, оскільки можуть змінити тільки незначну частку з того усього, що впливає на народжуваність у сучасному світі. Визнаючи існування значної сукупності чинників, що впливають на народжуваність, варто також зазначити, що ступінь впливу їх помітно відрізняється за значимістю, а тому повинна існувати можливість більш-менш помітного впливу через зміну сукупності найбільш вагомих чинників. 

Для сучасної української науки характерним є визнання широкої сукупності чинників, що у тій чи іншій мірі впливають на народжуваність. Дослідженням, що аналізували період першого десятиліття незалежності України, притаманне акцентування уваги на економічному чиннику народжуваності, як найбільш вагомому при формуванні кризи народжуваності. Колектив інституту економіки зазначав, що „основним чинником низької дітородної активності є її недостатнє економічне забезпечення. Рівень доходів переважної більшості населення є недостатнім не лише для утримання та виховання бажаного числа здорових дітей, а й для відновлення (у належній якості) робочої сили батьків”, а також, що „зниження дітородної активності в сучасних умовах в основному зумовлюється тим, що задоволення потреби в дітях, у материнстві та батьківстві конкурує з низкою інших потреб, тим елементарніших, чим нижчий рівень життя сім'ї”. Коріння такого підходу безумовно лежить в українських реаліях – економічна криза трансформаційного періоду вважається найбільш вагомим чинником зниження народжуваності.

У більш сучасних дослідженнях акцент на економічних чинниках менш чітко виражений, й говориться про значну сукупність чинників змін у народжуваності. Зокрема зазначається, що „тенденції народжуваності та структурні зрушення у ній визначаються комплексом чинників різної природи, серед яких виділяють соціальні, економічні, зокрема трудові, а також медико-демографічні фактори (статево-віковий і шлюбно-сімейний склад населення, дітність, стан репродуктивного здоров’я, особливості планування сім’ї та ін.), які зазвичай відносять до безпосередніх детермінант народжуваності. Набуті соціально-економічні характеристики детермінують потреби, інтереси, мотиви та цілі індивідів і через них ― демографічну поведінку, а відтак і диференційну шлюбність, народжуваність, розлучуваність тощо” . Варто підтримати думку, що економічні чинники в сучасних умовах відіграють вагому роль (в умовах низького рівня життя населення економічні чинники можуть відігравати значнішу роль, ніж у країнах вищого рівня добробуту), проте трансформації інших сфер буття людини впливають не менш вагомим чином. Важливим також є визнання соціальних трансформацій у якості чинника зрушень у народжуваності та фактичний розподіл чинників народжуваності на чинники соціально-економічного та екзистенціального характеру.  

Можна підсумувати, що існують численні теорії, що намагаються різним чином пояснити зміни у дітородній активності. Теорії, яка б була загальноприйнятою і здатною пояснити усі нюанси дітородної активності в сучасному світі, наразі не існує. Проведені дослідження вказали на важливість тих чи інших чинників, й більшість з них багато у чому достовірні. На дітородну активність впливає значна кількість чинників, й це потрібно враховувати як при дослідженні впливу, так і при формуванні державної політики. Доречною можна вважати думку, що описати усі чинники впливу на народжуваність і розкрити усі причинно-наслідкові зв’язки у дітородній активності не є можливим.

Доповнюючи здобутки численних концепцій, що пояснюють зміни у народжуваності, варто визначити найбільш вагомі і найбільш актуальні у сучасних умовах чинники. Найбільш прийнятним видається поєднання здобутків економічної теорії народжуваності та ціннісно-орієнтованої теорії другого демографічного переходу. Соціальні та економічні чинники – зайнятість, соціальне і матеріальне становище, рівень освіченості та професійна позиція, етнічна приналежність і ставлення до релігії, тощо – відносяться до найбільш загальних факторів, які впливають на дітородну активність через систему норм, життєвих цінностей і взірців поведінки. Вплив з боку окремих чинників може бути досить різним у різних умовах. Доцільним є визначення найбільш вагомих чинників у демополітичному контексті, тобто вплив на які з боку політики держави є можливим й буде мати в тій чи іншій мірі помітні наслідки.

Використані джерела:

1. Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів / [Е. М. Лібанова, С. Ю. Аксьонова,
В. Г. Бялковська та ін.]. ― К.: АДЕФ-Україна, 2008. ― 288 с.
2. Paci P. A Bundle of Joy or an Expensive Luxury: A Comparative Analysis of the Economic Environment for Family Formation in Western Europe [Електронний ресурс] / Social Protection Unit Human Development Network The World Bank.― Social Protection Discussion Paper, Series N. 9903. ― Режим доступу: http://siteresources.worldbank.org/SOCIALPROTECTION/Resources/SP-Discussion-papers/Labor-Market-DP/9903.pdf
3. Lutz W. The Low Fertility Trap Hypothesis: Forces that may lead to further postponement and fewer births in Europe / W. Lutz, V. Skirbekk, M.R. Testa // Vienna Yearbook of Population Research. ― 2006. ― P.167-192.
4. Малева М. Социально-экономические факторы рождаемости в России: эмпирические измерения и вызовы социальной политике / М. Малева, О. Синявская // SPERO. ― 2006. ― № 5. ― С. 70-97.
5. d’Addio Anna Cristina Trends and Determinants of Fertility Rates in OECD Countries: The Role of Policies / Anna Cristina d’Addio, Marco Mira d’Ercole. ― OECD social, employment and migration working papers, 2005. ― 92 р.
6. Sleebos J. Low fertility rates in OECD countries: facts and policy responses / Sleebos J. ― OECD social, employment and migration working papers, 2003. ― 63 р.
7. Neyer G. Contemporary research on European fertility: perspectives and developments / G. Neyer, G. Andersson. ― Rostock: Max Planck Institute for Demographic Research, 2004. ― 318 р.
8. Vogel J. European Welfare Regimes and the Transition to Adulthood: A Comparative and Longitudinal Perspective / J. Vogel // Social Indicators Research. ― 2002. ― № 59. ― Р. 275-299.
9. Neyer G. Consequences of Family Policies on Childbearing Behavior: Effects or Artifacts? / G. Neyer, G. Andersson // Population and Development Review. ― № 34(4). ― Р. 699-724.
10. Вишневський А. Глобальные детерминанты низкой рождаемости / А. Вишневський // Синергетика. Будущее мира и России. ― М.: Изд. ЛКИ, 2008. ― С. 71-91.
11. Демографічна криза в Україні: Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / [В. С. Стешенко, В. П. Піскунов, І. О. Курило та ін.]. ― К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. ― 560 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар