середа, 23 травня 2012 р.

Відпустки, пов’язані з народженням дитини у країнах Європи: материнська (декретна) та батьківська відпустки

Наступна група інструментів сімейної політики включає в себе засоби впливу на окремо взяту сім’ю з метою забезпечити можливість народження дитини і подальшого догляду за нею без потреби значного обмеження трудової діяльності.
До них, в першу чергу, відносять пов’язані з доглядом за дитиною відпустки та розвиток сфери послуг по догляду за дитиною, а також інші сприятливі для виховання дитини умови праці, такі як гнучкий робочий графік, недискримінаційне трудове законодавство, практична гендерна рівність в сфері зайнятості, можливості тимчасової зайнятості та інші варіації робочого часу, гарантованість робочого місця.

Заохочення матері після народження дитини повернутись до трудової діяльності часто є окремою, досить вагомою, ціллю політики, оскільки дозволяє залучити додаткові ресурси на ринок праці, що в умовах старіння нації теж є важливим аспектом. Важливість даної сфери підкреслюється тим, що наявність можливостей поєднання зайнятості з вихованням дитини сприяє нівелюванню апріорі негативного впливу жіночої праці на дітородну активність. Найстаршим історично і традиційно найбільш важливим елементом даної сукупності засобів є відпустки, що надаються батьками у зв’язку з народженням дитини чи подальшим доглядом за нею. Ще одним дуже важливим чинником поєднання зайнятості і дітонародження є існування сфери послуг по догляду за дітьми. Решта згаданих компонентів самі по собі є менш вагомими, проте у сукупності ведуть до помітного зростання сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини.

Відпустки. Інструментарій сімейної політики європейських країн включає такі види відпусток, пов’язаних з народженням дитини:

· материнська відпустка (maternity leave) або “декретна відпустка” – оплачувана відпустка для матері протягом передпологового та післяпологового періодів;
· батьківська відпустка (paternity leave) – відпустка, яка надається роботодавцем батьку. Зазвичай, вона набагато коротша, ніж материнська, і слугує доповненням до неї;
· відпустка для батьків (parental leave) – гендерно-нейтральні відпустки, що надаються батькові або матері після відпусток за вагітністю і дають можливість скористатись пільгами та перевагами системи відпусток, розподіляючи їх між собою чи вибираючи, хто буде ними користуватись;
· відпустка по догляду за дитиною (childcare/child rearing leave) – відпустки, що отримали розвиток у ряді країн у вигляді доповнення до відпусток по вагітності та пологах чи як різновид відпустки для батьків.
За своїми принципами дві останні групи відпусток можна об’єднувати в одну.

Історія відпусток у зв’язку з народженням дитини досить тривала, перші з них були впроваджені ще в кінці ХІХ ст. Вперше оплачувані відпустки матерям були законодавчо встановлені в Німеччині Бісмарком в 1880-ті роки і складали частину законодавства про соціальне страхування. Перший національний закон про соціальне страхування, прийнятий в 1883 році, включав в себе припис про оплату лікарняного у випадку хвороби працівника і лікарняного для матерів. Пізніше подібний закон був прийнятий у Франції. Найбільш значних змін політика пов’язаних з народження дитини відпусток зазнала у 1970-ті роки. В багатьох розвинених індустріальних країнах у 1960-ті-1970-ті роки спостерігається помітне збільшення частки жінок, зайнятих на ринку праці. Батьківська відпустка відносно нова й набула поширення тільки починаючи з 70-х років ХХ ст. Для того, щоб надати жінкам можливість поєднувати материнські обов’язки і роботу, в багатьох розвинених країнах впроваджуються відпустки для батьків, які наступають після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, є більш тривалими і вже в той час частково оплачуваними

Усі країни Європи надають оплачувану материнську відпустку тривалістю в декілька місяців. Зазвичай, вона частково або повністю оплачується на рівні отримуваного перед тим доходу або дуже значної його частки (80-100%). У деяких країнах виплати можуть здійснюватись за фіксованою ставкою (Греція). Тривалість відпустки та рівень її оплати диференційовані по країнах, і якогось універсального стандарту їх призначення не існує (рис. 1.). Право на відпустку у зв’язку з вагітністю й пологами в сучасній європейській спільноті визнається досить природним, а тому існуючі відмінності у тривалості відпусток й рівні їх оплачуваності відносно незначні у більшості країн Європи, чого не можна сказати про інші види відпусток.

clip_image002
Рис. 1. Тривалість материнської відпустки при народженні дитини у країнах Європи, тижні

Помітно, що більшість країн надає матері при народженні дитини відпустку тривалістю 10-20 тижнів, оплачувану протягом усієї своєї тривалості. Декілька країн пропонують тривалі, до 1 року й більше, відпустки, які, проте, оплачуються частково. Найбільш тривалі материнські відпустки в певних країнах є досягненням реформування політики цих країн в останні роки. Це явище можна описати як окремий підхід до сприяння дітонародженню, коли основний акцент робиться на тривалій відпустці саме для матері. Даний підхід характерний для країн з присутнім певним консерватизмом у суспільстві – Великої Британії, Ірландії та Болгарії. Паралельно відбуваються й інші зміни в системі відпусток: запроваджуються відпустки для батька (в тій же Великій Британії та Болгарії), проте система відпусток сприяє тому, щоб функції догляду та виховання дитини виконувались переважно матір’ю. Також виділяються тривалими відпустками деякі постсоціалістичні країни Східної Європи – Чехія, Словаччина та Естонія (в Естонії на даний момент ведеться дискусія щодо значного продовження терміну материнської відпустки).

Інший вид пов’язаних з народженням дитини відпусток, а саме батьківська відпустка (мається на увазі відпустка, яку може брати виключно батько), має відносно нетривалу історію й застосовується всього кілька десятиліть. Початківцями у цій галузі (як у багатьох інших соціальних інноваціях) виступили скандинавські країни. До недавнього часу нерівномірне залучення батьків до догляду за дитиною вважалось природнім у більшості країн, але ситуація поступово змінюється. Щодо ефективності батьківських відпусток у контексті впливу на репродуктивну поведінку, інформації, як такої, не існує, проте даний компонент сімейної політики систематично запроваджується в різних країнах. Окремі згадки щодо позитивного впливу батьківських відпусток на дітородну активність є у дослідженнях щодо скандинавських країн, де відносно тривалі відпустки існують у середовищі гендерної рівності. Останніми роками право на відпустку у зв’язку з народженням дитини запровадили також й ті країни, де переважають традиційні погляди на роль чоловіка й жінки у суспільстві (такі як – Іспанія, Ірландія, Болгарія, де відпустку планується запровадити в найближчому майбутньому). На рисунку представлена тривалість даної відпустки у тих країнах Європи, в яких вона надається.

clip_image004
Рис. 2. Тривалість батьківської відпустки у країнах Європи (тижні)

Батьківські відпустки значно коротші за материнські й тривають від кількох днів до кількох тижнів. Зазвичай, батьківська відпустка прив’язана до дати народження дитини. Відразу помітні відмінності між регіонами Європи щодо тривалості батьківських відпусток. Якщо у скандинавських країнах це досить значний період, тривалістю у кілька місяців (Швеція та Ісландія – 13 тижнів, Норвегія та Фінляндія – по 8 тижнів), то у решті країн Європи тривалість буде вимірюватись тижнями та днями (серед країн інших регіонів тривалі батьківські відпустки в Ірландії та Словенії). В Угорщині, Австрії, Греції та Нідерландах тривалість відпустки знаходиться в межах одного тижня. Відпустку тривалістю два тижні надають Данія, Естонія, Франція, Бельгія, Латвія, Іспанія, Велика Британія. У Литві, Польщі і Португалії батько може розраховувати на місяць відпустки.

Крім відмінностей у тривалості відпусток, існує суттєва різниця у рівнях їх оплачуваності, що досить суттєво підкреслюють різницю у підходах до батьківської відпустки у різних країнах. Найбільш тривала у Європі батьківська відпустка у Ірландії є неоплачуваною. З двохтижневої відпустки у Великій Британії оплачується тільки третина. У країнах Східної Європи, що запровадили батьківські відпустки на зроазок західно- та північноєвропейських країн, вони також не оплачувані повністю (Польща) або частково (з тривалої трьохмісячної відпустки у Словенії оплачуваними є тільки три тижні). В інших же країнах, де існує дана відпустка, вона оплачується або повністю, або більшою частиною (у Норвегії – 6 тижнів з 8, у Швеції – 9 з 12).
Варто сказати, що більшість змін у політиці відпусток, таких що відбулися в останні роки або заплановані на найближчий час, стосуються саме реалізації права батька на догляд за дитиною. Протягом минулого десятиліття були запроваджені відпустки в Угорщині, Великій Британії, Португалії, Словенії, Ісландії, а у Іспанії термін її був продовжений з 2 днів до 2 тижнів. Серед країн з найбільшою тривалістю батьківської відпустки в результаті реформ опинились відносно консервативні Ірландія та Словенія. Сам факт подібних нововведень свідчить про еволюцію системи відпусток, перейняття позитивного досвіду інших країн континенту й намагання знайти певну універсальну модель сприяння сім’ям з дітьми. Нововведення у сімейній політиці сприяють певному нівелюванню міжрегіональних відмінностей в тривалості батьківської відпустки. Враховуючи існуючі нині дискусії щодо подальшої оптимізації сімейної політики тієї чи іншої країни, можна припустити, що в подальшому кількість країн, що запровадить батьківську відпустку тієї чи іншої тривалості, зростатиме. Наприклад, про потрібність впровадження батьківської відпустки говориться в Болгарії, а про її подальше розширення у Великій Британії. Проте, національні особливості суттєво даються взнаки, тому, найімовірніше, країни Північної Європи й надалі залишатимуться регіоном, де найбільш повною мірою відбулось залучення батька до виховання дитини. Це пояснюється тим, що суспільство Північної Європи пройшло більш тривалу й глибоку еволюцію у плані практичного існування гендерної рівності у суспільстві. А саме тендерна рівність вважається основною передумовою ефективного функціонування тривалих відпусток. Тому тільки в цьому регіоні їх надання може суттєво вплинути на можливість поєднання зайнятості з народженням дитини й, уже досить опосередковано, – на репродуктивні наміри населення.

Про інший важливий вид відпусток - для батьків по догляду за дитиною, читайте далі.   

Використані джерела:

1. Кайлова О. В. Опыт семейной политики в странах Европейского Союза: система родительских отпусков / О. В. Кайлова // Политика народонаселения: настоящее и будущее: Четвертые Валентеевские чтения: Сборник докладов (в 2 книгах) / Ред. В.В. Елизаров, В.Н. Архангельский. ― М: МАКС Пресс, 2005. ― Кн. 2. ― 2005. ― C. 15-20.
2. OECD Family database, режим доступу: www.oecd.org/els/social/family/database

Немає коментарів:

Дописати коментар