середа, 23 травня 2012 р.

Аспекти реформування сімейної політики в країнах Східної Європи

Загалом реформують системи сімейної політики досить значна група європейських країн, й серед них країни Східної Європи.
 Аспекти реформування сімейної політики Чехії виглядають наступним чином:

• 2005 прийняття “Національної концепції сімейної політики”;
• 2005 – подвоєння рівня оплати відпустки по догляду до 425 євро на місяць (можливість працювати за неповною зайнятістю при цьому);
• 2007 – збільшення гранта при народженні з 325 до 650 євро, з подальшим зменшенням до 485 євро у 2008 році;
• 2008 – можливість вибору тривалості відпусток по догляду (2 роки з оплатою 425 євро на місяць, 3 роки – 282 євро, що приблизно 40% середньої з/п, 4 роки – 141 євро, З-річна гарантія робочого місця);
• дискусія про збільшення щомісячних виплат, сучасний рівень – 19-26 євро до 18 років .  

Слід зазначити, що у часи соціалізму Чехословаччина вважалась країною з високим розвитком підтримки сім’ї та дітей, проте в часи перехідного періоду ця система була зруйнована. Демографічна криза сприяла поверненню в суспільство й владу дискусії щодо необхідності активізації сімейної політики, й після 2005 року відбувається її реформування. Про ефективність подібних заходів говорити рано, проте варто зауважити, що у 2008 році сумарний показник народжуваності у Чехії склав 1,5, що перевищило рівень України. Подібна ситуація спостерігається в Росії, де після реформ початку 2006 року й запровадження материнського капіталу та деяких інших інструментів спостерігається значний приріст сумарного показника народжуваності. Починаючи з 2006 року матір отримує значну суму коштів, користуватись якою вона зможе починаючи з трирічного віку дитини й використовувати їх на чітко визначені, пов’язані з утриманням та вихованням, цілі. Уже у 2008 році сумарний показник народжуваності зріс до 1,49 дитини на жінку. Стверджувати про визначальну роль активізації сімейної політики у даному зростанні наразі не має вагомих підстав, проте деякий вплив за принципом „доза-ефект” швидше за все має місце. З інших східноєвропейських країн варто відзначити приклад Литви, де запроваджена найдовша оплачувана відпустка по догляду за дитиною серед країн ЄС, й поступово активізуються інші компоненти сімейної політики.


Поряд з досягненнями, варто зазначити і про негативні моменти в розвитку сімейної політики останніх десятиліть. Так, в Угорщині постсоціалістичного періоду із змінами правлячих партій досить часто відбувався перегляд сімейної політики, в результаті чого була відсутня стабільність у її розвитку. Якщо відносно висока підтримка сімей на початку перехідного періоду сприяла повільнішому, ніж в інших країнах, зниженню народжуваності, то наразі рівень народжуваності в Угорщині навіть дещо нижчий, ніж у інших східноєвропейських країнах. В Польщі, останніми роками, склалась цікава ситуація, коли в країні, де сім’я визнається значною цінністю (що корінням своїм впирається у високу релігійність), має місце один з найнижчих у Європі рівень народжуваності. Пояснення цьому вбачається у тому, що, незважаючи на сприятливі ціннісні орієнтації, економічна та соціальна складові середовища далекі від бажаного. Дослідження польських науковців фіксують, що у суспільстві існує значний запит на реформування сімейної політики як у сфері фінансового забезпечення сімей з дітьми, так і у сфері можливостей щодо поєднання народження дитини і зайнятості. Наразі на різних рівнях ведеться дискусія щодо майбутнього розвитку сімейної політики, й досить скоро її чекають значні зміни.

Підсумовуючи можна стверджувати, що еволюція сімейної політики у сукупності європейських країн відбувається постійно. Також має місце певна конвергенція систем сімейної політики окремих країн. Вираз даного зближення можна побачити у тому, що відбувається активізація сімейної політики в країнах, які раніше приділяли цьому мало уваги. Зумовлене це, в першу чергу, конвергенцією демографічного розвитку у цілому, а також європейською інтеграцією та розширенням впливу наднаціональних інституцій в прийнятті рішень щодо ініціатив у сфері сімейної політики. В більшості країн відбуваються зрушення в сфері зайнятості, гендерної рівності, шлюбної поведінки та інших складових суспільства як такого, має місце глобалізація цінностей та моделей світосприйняття. Незважаючи на інтеграційні процеси, існує сильний вплив традиційності у сфері сімейної політики, який поступово відступає.

Можливості використання досвіду країн Європи в Україні присутні, проте не на рівні переймання моделі сімейної політики у цілому, а на рівні запровадження окремих інструментів, що довели свою ефективність. Цим шляхом уже рухається частина країн Європи включно з територіально близькими до України.

Використані джерела:

1. Sobotka T. Czech Republic: A rapid transformation of fertility and family behaviour after the collapse of state socialism / T. Sobotka, А. Šťastná, К. Zeman, D. Hamplová, V. Kantorová // Demographic research. ― 2008. ― № 19. ― P. 403-454.
3. Spéder Z. Hungary: Secular fertility decline with distinct period fluctuations / Z. Spéder, F. Kamarás // Demographic research. ― 2008. ― № 19. ― P. 599-664.
4. Кotowska І. Poland: Fertility decline as a response to profound societal and labour market changes? / І. Кotowska, J. Jóźwiak, А. Matysiak, А. Baranowska // Demographic research. ― 2008. ― № 19. ― P. 795-854.

Немає коментарів:

Дописати коментар