Велика Британія традиційно вважається країною з низьким рівнем підтримки державою сімей з дітьми. До 1997 року сімейна політика Великої Британії реалізовувалась у мінімально в руслі ліберальної, індивідуалістичної та ринково-орієнтованої ідеології Об’єднаного Королівства.
Податки були виключно індивідуалізовані, а засоби, спрямовані на підтримку народження й виховання дітей, перебували у компетенції недержавних структур. Протягом останнього десятиріччя сімейна політика Великої Британії відчутно змінюється, відчувається зростаюча підтримка державою сімей з дітьми, особливо, коли батьки перебувають на оплачуваній роботі. Серед напрямів реформування сімейної політики найважливішими стали наступні аспекти: впровадження материнських і батьківських відпусток, включаючи право батьків з дитиною працювати з частковою зайнятістю; зростання обсягів сімейних допомог (при цьому найбільш відчутно зросли допомоги одиноким батькам); зміни в податковому законодавстві й забезпечення державної підтримки системи дошкільних виховних закладів.
Материнські відпустки існують з 1970-х рр., але до початку 1990-х вони надавались тільки працюючим жінкам з дворічним трудовим стажем (п’ятирічним у випадку часткової зайнятості). Тобто, значна частка працюючих жінок була позбавлена можливості взяти відпустку. На початку 1990-х було впроваджено систему материнських відпусток, яка складалась з основної та додаткової материнських відпусток. Всі зайняті жінки отримали право на 26 тижнів основної відпустки, а ті, хто попередні 26 тижнів працював з повною зайнятістю на одному й тому ж робочому місці, отримали можливість брати ще 26 тижнів додаткової відпустки. Для дітей, народжених після 1 квітня 2007 року, тривалість основної відпустки продовжена на рік, а оплачувана частина продовжена до 39 тижнів. Перших 6 тижнів мати отримує 90% попереднього доходу, а наступних 33 тижні – виплати за фіксованою ставкою 162 євро на тиждень. З 2010 року оплачувана материнська відпустка буде продовжена до одного року.
Відпустка для батьків була впроваджена з 1999 року і склала 13 тижнів на одного з батьків на дитину. Відпустка неоплачувана, і право на неї має будь-хто з батьків з принаймні одним роком постійного трудового стажу. Відпустку можна брати одним періодом або окремо по тижню, але не більше 4 тижнів на рік до досягнення дитиною п’ятирічного віку.
Ініціативи, спрямовані на залучення батьків до догляду за дітьми, незначні – в 2003 році батьки отримали право на два тижні оплачуваної відпустки, а з 2010 року, коли оплачувана материнська відпустка досягне одного року, останні шість місяців її зможе брати батько. Унікальність системи відпусток Великої Британії полягає в тому, що вона практично закріплює традиційний гендерний розподіл в суспільстві, незважаючи на деякі права для батька, основний акцент робиться на продовження та кращу оплату саме материнської відпустки. Серед інших засобів поєднання трудової діяльності та виховання дітей слід назвати отримане в 2003 році право вимагати гнучкої зайнятості на місці працевлаштуванням батькам з дитиною до 6 років (до 18 з дітьми-інвалідами). З квітня 2007 року це право поширилось на усіх зайнятих, хто доглядає когось із родичів.
Значну роль відіграє також система дошкільного виховання. В 1998 році була впроваджена нова національна стратегія, метою якої було забезпечення якісного виховання дітей віком до 14 років. В рамках цієї стратегії було значно збільшено кількість місць в дитячих дошкільних закладах, особливо це стосується вікової групи до трьох років. Всі діти віком чотири роки отримали право на місце в дитячих навчальних закладах з мінімальним забезпеченням 12 годин в тиждень. В 2010 році ця межа зросте до 15 годин.
Грошові виплати відносно незначні: до 16 років на старшу дитину виплачується 112 євро на місяць, на всіх наступних – 75 євро. З 2006 року виплати можуть тривати до 20 років у випадку продовження навчання. Грант при народженні становить 742 євро.
В середині 90-х уряд провів серію податкових реформ, спрямованих на додаткову підтримку сімей з дітьми. Основним моментом було надання значного кредиту безробітним та сім’ям низькооплачуваних працівникам (з надбавками в перший рік життя дитини) та додаткових пільг батькам, працюючим 16 й більше годин на тиждень. В результаті податкова система стала більш індивідуалізованою, й зріс дохід незаможних сімей з дітьми. Оскільки право на кредит надається відповідно до матеріального становища родини, сім’я з двома працюючими батьками має менше шансів на його отримання, ніж сім’я з одним працюючим батьком. Отже, це ще один фактор, що посилив традиційну модель «чоловік-годувальник» й дещо утруднив повернення на ринок праці жінки після народження дитини.
Велика Британія є країною, в якій поєднується високий (за європейськими мірками) рівень народжуваності та досить низький рівень державної підтримки сімей з дітьми. Особливостями можна назвати панування в сфері економіки філософії лібералізму та збереження традиційної моделі сім’ї «чоловік-годувальник», що не є характерним для високорозвинутих країн. Сімейна політика реалізована в мінімальному обсязі, проте останнім часом рівень її впливу поступово розширюється. Деякі етапи реформування системи сімейної політики наведені в наступному списку:
• 1997 – нова стратегія для дошкільних закладів (зростання кількості місць, підвищення якості та доступності, підтримка державних та недержавних закладів );
• 1999 – запровадження 12 тижнів відпустки по догляду (тижнями до 5 років, проте не більше 4 тижні на рік);
• 2003 – запровадження відпустки для батька тривалістю два тижні;
• 2003 – право на гнучкий графік до досягнення дитиною 6-и років;
• 2006 – забезпечення незначних універсальних щомісячних виплат до віку 16-19 років (18 євро на тиждень на першу дитину + 13 євро на кожну наступну);
• 2007 – запровадження материнської відпустки тривалістю 1 рік (з гарантією робочого місця, оплачується 39 тижнів);
• 2010 – материнська відпустка оплачується 100%;
• планується 4 тижні відпустки для батька.
Активізація сімейної політики має поступальний характер, певні її елементи запроваджуються через відносно незначні відрізки часу. В процесі реформування були переглянуті практично всі застосовані інструменти сімейної політики, хоча і рівень виплат, і можливості системи відпусток залишаються значно нижчими, ніж у Скандинавії чи Франції. Варто зазначити, що значний акцент зроблено на розвиток сфери дошкільного виховання дітей та розширення можливостей кредитування сімей з дітьми. Перебіг процесів народжуваності у Великій Британії може слугувати прикладом того, що високий рівень життя населення та певна традиційність у поглядах є хорошою основою для утримання відносно високого рівня народжуваності протягом тривалого часу. Сімейна політика в такому випадку носить абсолютно соціальний характер, без чітко вираженого пронаталістського підтексту. Корисним можна вважати досвід використання в поєднанні з щомісячними виплатами податкових пільг подібного характеру (тривалих, універсальних, диференційованих за черговістю), особливо актуальним це може стати для небагатої української економіки.
Використані джерела:
Немає коментарів:
Дописати коментар