середа, 23 травня 2012 р.

Сімейна політика Швеції

Сімейна політика Швеції базується на принципах гендерної та класової рівності. Саме ця ідеологія, що вже тривалий час впроваджується в суспільстві, є однією з основ відносної успішності шведської сімейної політики.


Аспекти політики та гендерна рівність в суспільстві існують у тісному взаємозв’язку: більшість соціальних виплат є універсальними, а після розлучень жодна сторона не виплачує аліментів, оскільки обоє в майбутньому працюватимуть на оплачуваній роботі й підлягатимуть індивідуальному оподаткуванню.  Найбільш важливим компонентом сімейної політики Швеції можна вважати гнучку систему відпусток для батьків, запроваджену у 1978 році (Швеція була першою країною, що залучила батька до догляду за дитиною на рівні з матір’ю). Батьки, що перебували на оплачуваній роботі хоча б 6 місяців протягом року до народження дитини, отримують піврічну оплачувану відпустку з виплатою 90% від отримуваного перед тим доходу. Ті, у кого період зайнятості менше 6 місяців, отримують виплати за фіксованою ставкою у розмірі 130 крон на день. Виплати здійснюються фондом соціального страхування і є оподатковуваними. Батькам гарантується попереднє місце роботи. Відпустку можна використовувати в розрахунку на дні або години в період до досягнення дитиною восьмирічного віку. 

Загальний термін відпустки продовжувався наступним чином – до 9 місяців у 1978 році, до 12 місяців – у 1980 році й до 15 місяців – у 1989 році. Починаючи з 1980 року останні три місяці оплачуються за фіксованою ставкою 60 крон на день. В той же час батьки (чоловіки) отримали змогу брати додаткових 10 днів відпустки відразу після народження дитини (daddy-days). Додатково можна взяти 60 днів відпустки на одну дитину протягом року у випадку її хвороби або ж хвороби няні, яка її доглядає. Ця додаткова відпустка надається до досягненням дитиною 12 років. Також є можливість до досягнення дитиною 8 років працювати з частковою зайнятістю з еквівалентним зменшенням витрат. Починаючи з 1995 року, для досягнення максимальної гендерної рівності, один місяць відпустки є зарезервований для батька, а інший – для матері. Решту відпустки батьки можуть використовувати за власним бажанням.

Всі наведені вище засоби мали на меті створення максимальних можливостей для поєднання трудової діяльності батьків з народженням та вихованням дитини та залучення обох батьків до цього процесу з однаковим ступенем участі. Залежність виплат, які покривають значну частку відпустки від попереднього доходу, мала сприяти максимальній трудовій активності батьків в період до народження дитини, що мало б наслідком зростання обсягу отримуваних ними коштів в період відпустки. Цікавий факт можна було спостерігати в другій половині 90-х років. У зв’язку з економічними труднощами в 1995 році, розмір виплат під час материнської відпустки зменшився до 80-% від раніше отримуваного доходу, а в 1996-1997 рр. – до 75%. Протягом наступних двох років (1998-1999) сумарний показник народжуваності в Швеції знизився до рекордно низького рівня – 1,5 дитини (звичайно, тут крім виплат свою роль зіграли загальні економічні труднощі, але приклад є досить показовим). В 1998 році обсяг виплат знову збільшився до 80% оплачуваного доходу, й значення сумарного показника народжуваності з того часу стабільно зростає й в 2006 році становило 1,85 дитини (в 2002 році тривалість відпустки для батьків зросла до 16 місяців).

Поєднання зайнятості й виховання дітей підтримується також широкою системою високоякісних державних послуг по догляду за дитиною. Традиційно ефективне функціонування системи дитячих дошкільних закладів вважають одним з факторів високої народжуваності в країні. Центри дитячого виховання доступні для всіх дітей дошкільного віку, включаючи тих, чиї батьки працюють з неповною зайнятістю або навчаються. Безробітні батьки або ті, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною, мають право на три години в день віддати дитину в дошкільний заклад (з 2002 року). Фінансування здійснюється, в основному, за рахунок урядових субсидій та коштів місцевих органів влади (приблизно по 45%) і, частково, за рахунок внесків батьків. Організацією займаються місцеві органи влади. Частка приватних дошкільних закладів складає близько 15 %. До недавнього часу існувала значна диференціація в якості та ціні центрів дошкільного виховання за територією країни, але на сучасному етапі вона знівельована.

Отже, сімейна політика Швеції ґрунтується на особливостях, які виділяють Скандинавію навіть серед європейських країн: декілька десятиліть активного розвитку сімейної політики, високий рівень емансипації та гендерної рівності, значний ступінь залучення чоловіків до догляду за дітьми, вагома роль держави в розподілі соціального доходу. Основний акцент здійснюється на взаємозв’язок сім’ї з дітьми та ринком праці. Гнучка система відпусток, розвинута мережа дитячих дошкільних закладів та широке, заохочене державою, залучення чоловіків до догляду за дітьми дозволяє поєднувати народження дітей та догляд за ними з трудовою діяльністю, що сприяє більш повній реалізації репродуктивних настанов. Варто зазначити, що сімейна політика Швеції здійснюється в умовах тривалої соціально-економічної стабільності та широкого розвитку соціальної сфери в цілому, що можна назвати найкращою передумовою реалізації сімейної політики в постіндустріальному суспільстві.

Серед позитивних моментів, які варто вважати показовими і гідними запозичення, можна виділити насамперед можливості системи відпусток у сфері гнучкості їх отримання. Можливість отримувати відпустку невеликими частинами у вигідний для батьків час протягом тривалого періоду життя дитини, навіть при відсутності прямого впливу на народжуваність, сприяє налагодженню взаємовигідного зв’язку у відносинах сім’ї та ринку праці.

Використані джерела:
1. Oláh L. Sz. Sweden: Combining childbearing and gender equality /  L. Sz. Oláh, E. Bernhardt // Demographic research. ― 2008. ― № 19 ― P. 1105-1144.

Немає коментарів:

Дописати коментар