Становлення сімейної політики у Франції пройшло більше, ніж столітню історію. В останні десятиліття основні інтервенції держави у життя сімей здійснювались у 1976–1978рр., 1984–1986 рр. та в 1994 році, і на сучасному етапі сімейна політика Франції являє собою розгалужену, гнучку, всеохоплюючу систему підтримки сімей з дітьми. Головною особливістю сімейної політики Франції є вдале поєднання інструментів, спрямованих на народжуваність, на заохочення до збільшення кількості народжень, та інструментів, спрямованих на підтримку сім’ї, зокрема поєднання трудової діяльності з народженням та вихованням дитини.
Один з основоположних інструментів сімейної політики Франції – розгалужена система виплат після народження дитини в сім’ї, яка сформувалась в результаті тривалої еволюції (додаток Д). В 1994 році було значно розширено коло отримувачів значної спеціальної допомоги по догляду за дитиною, її змогли отримувати при народженні другої та наступних дітей, а не третьої, як раніше. В 2004 році ця допомога була об’єднана з рядом інших, й утворена існуюча нині допомога по догляду за дитиною, яка надається вже після народження першої дитини. Франція є однією з тих небагатьох країн, що мають чітко виражену політику підтримки багатодітності. Це виявляється в системі щомісячних виплат, які здійснюють тільки після народження другої дитини, що є унікальним випадком для Європи, й далі збільшуються по прогресивній шкалі. Обсяг виплат на третю дитину більший за обсяг виплат на другу в 2,3 рази, а обсяг виплат на четверту – в 3,6 рази. Також існують податкові знижки багатодітним сім’ям (взагалі французька система оподаткування орієнтована не на індивідуум, а на сім’ю), кожна дитина після третьої вважається одним податковим юнітом (попередні рахувались як половина), що зменшує суму нарахованого сім’ї податку. Система виплат, пов’язаних з народженням та вихованням дитини виглядає наступним чином.
Щомісячна допомога на дітей значно диференційована за черговістю народження: відсутня при народженні першої дитини, становить 117 євро після народження другої дитини, 267 євро — третьої, 417 євро — четвертої, 567 євро — п’ятої і 717 євро — після народження шостої дитини. Виплати здійснюються до досягнення дитиною 20 років, після досягнення 11 років сума збільшується на 34 євро в місяць, а після 16 років додається ще 60 євро.
Грант при народженні становить 840 євро й виплачується на сьомому місяці вагітності. Протягом трьох років виплачується ще 170 євро на місяць.
Допомога по догляду за дитиною виплачується протягом 6 місяців після народження першої дитини і трьох років ― після народження другої і наступних. Її обсяг становить 530 євро на місяць при відмові від трудової діяльності, 403 євро – при 50% зайнятості і 305 євро – при зайнятості від 50 до 80 % робочого часу. Для батьків третіх і більше за черговістю дітей, народжених після 1 липня 2008 р., існує вибір — 758 євро на місяць протягом року при повній відмові від економічної активності чи більш тривалі виплати за умови часткової зайнятості (3 роки по 522 євро)
.
Допомоги, пов’язані з утриманням та вихованням дитини: від 532 до 762 євро на дитину у віці до 6 років при умові винаймання професійної доглядальниці. Обсяг виплат залежить від доходу сім’ї.
Існує система щоденних виплат у випадку, якщо дитина має серйозні вади здоров’я. Протягом трьох років встановлено 310 днів з оплатою 39 євро в день. Якщо дохід сім'ї нижчий від обумовленого рівня, виплачується додатково ще 11 євро в місяць.
Для одиноких батьків з однією дитиною передбачена окрема допомога у розмірі 736 євро на місяць плюс 117 євро на кожну наступну дитину.
Існує декілька видів допомог, що виплачуються при наявності потреби після перевірки матеріального становища сім'ї: 268 євро для дітей у віці 6—18 років за умови їх навчання у школі, 155 євро на дитину для сім’ї з трьома й більше дітьми у віці від 3 до 21 року. Існує також 6 видів допомоги дітям–інвалідам обсягом від 90 до 1000 євро на місяць.
Неозброєним оком помітно, що виплати дуже значні й охоплюють велику сукупність проблемних моментів, пов’язаних з народженням та вихованням дитини З іншого боку, існуюча система соціальної підтримки сімей з дітьми надзвичайно дорога навіть для потужної французької економіки (у Франції ¾ всіх витрат на сім’ю та дітей припадає саме на виплати), а тому можливості її застосування в країнах, менш розвинутих економічно, дуже обмежені, хоча багато її елементів варті уваги. Акцент на фінансових інструментах сімейної політики обумовлений ще й тим, що саме до них прив’язують успішність політики французькі науковці, що підтверджується відповідними дослідженнями.
Надзвичайно розвинута система соціальних послуг по догляду за дітьми. Починаючи з 1970-рр, система державних дошкільних закладів вважається однією з пріоритетних сфер розвитку сімейної політики. З 1983 року здійснювалась програма розвитку закладів по догляду за дітьми раннього віку (ясла), де перебували діти, починаючи з двох місяців від народження (фактично від завершення декретної відпустки). Право на перебування дитини в подібному закладі надається після перевірки потреби в цьому. Заклад доступний для батьків досить тривалий проміжок доби – від 7.00 до 19.00. Іншим видом дошкільних закладів є специфічні французькі початкові школи (ecole maternelle). Історія їх становлення дуже тривала, перші заклади виникли у 1881 році. Метою їх створення було надання можливості всім дітям, незалежно від матеріального чи соціального стану, отримати однаковий доступ до якісного виховання в дусі традицій філософії соціальної справедливості Французької Республіки. В 1970-1980 рр. кількість місць в початкових школах була подвоєна. Зараз перебування тут безкоштовне і доступне для дітей від двох років. Останніми роками намітилась вже згадувана тенденція до розвитку індивідуального виховання й деякого зменшення кількості місць у дитячих садках у зв’язку з їх великою вартістю.
Сімейна політика Франції є найбільш комплексною та всеохоплюючою серед країн Європи. Існуючий інструментарій сформувався в результаті більш як столітнього розвитку сфери підтримки сімей з дітьми. В країні функціонує практично все те, що прийнято включати в класифікації інструментів сімейної політики. Надзвичайно високий рівень виплат, пов’язаних з народженням дитини, поєднується з розгалуженою системою соціальних послуг по догляду за дитиною. Франція – одна з тих небагатьох країн, де зроблено акцент на заохоченні багатодітності. Важлива роль ідеологічного фактора, сім’ї з дітьми, а особливо багатодітні сім’ї, визнаються значними суспільними цінностями. Тривала історія сімейної політики сприяла укоріненню впевненості в завтрашньому дні для сімей з дітьми, що сприяє найповнішій реалізації індивідуальних репродуктивних настанов.
Починаючи з 1980-х рр. відбулась еволюція самої ідеологічної спрямованості сімейної політики. Насамперед це перехід від принципу «фамілізації» до принципу «індивідуалізації». Тобто, якщо в попередні десятиліття основним об’єктом сприяння була саме повна сім’я, то наразі акцент перемістився на окремі особистості, які живуть за межами повної сім’ї, в першу чергу мова йде про жінку з дитиною (дітьми) Пов’язане це зі зміною суспільства, поширенням жіночої зайнятості, зміною шлюбної поведінки, значною часткою позашлюбних народжень (яких уже більше половини). Іншою тенденцією є перехід від «універсальності» до «вибірковості». Тобто, якщо раніше підтримка була спрямована на абсолютно усі сім’ї з дітьми (як це має місце наразі в Україні), то тепер спрямовується насамперед на ті сім’ї, які того потребують. Мова йде про систему виплат: якщо в 1970-х роках 13,5% виплат надавались з перевіркою доходів, то у 1990-х таких було вже 60%.
Французька сімейна політика все більше орієнтується на ініціативи у сфері зайнятості (принаймні на рівні обговорення) й на порівняльний аналіз з іншими країнами в процесі прийняття рішень щодо їх запровадження.
Найціннішим уроком французької всеохоплюючої системи виплат можна назвати розуміння того, що сім’я з дитиною потребує певної матеріальної підтримки протягом досить тривалого періоду, аж до появи можливості у дітей будувати власне життя або принаймні отримувати власний дохід. Це досить різко контрастує з українським підходом, коли фінансове сприяння здійснюється виключно протягом перших одного-трьох років життя дитини.
Використані джерела:
2. Laroque G. Fertility and Financial Incentives in France / G. Laroque, B. Salanié // CESifo Economic Studies. ― 2004. ― № 50. ― Р. 423–450.
3. Early Childhood Education and Care Policy in France [Електронний ресурс] / OECD Country Note., Directorate for Education, OECD, February 2004 ― Режим доступу: www.oecd.org/dataoecd/60/36/34400146.pdf
Немає коментарів:
Дописати коментар