вівторок, 22 травня 2012 р.

Особливості народжуваності іммігрантів в країнах Європи.


Крімер Б. О. Особливості народжуваності іммігрантів в країнах Європи //  Україна: аспекти праці. ― 2008. ―  № 4. ― C. 47-51.



Протягом останніх двох десятиліть, на тлі низької народжуваності в європейських країнах, міграція стала основним фактором зростання населення Європейського союзу. Оскільки природний приріст корінного населення у багатьох європейських країнах практично зупинився, то висока народжуваність серед іммігрантів у поєднанні з новими хвилями міграції та активною культурною експансією може стати причиною зміни етнічної структури континенту, і в майбутньому безпосередньо впливатиме на економічний та культурний розвиток Європи.

В Україні міграційна ситуація зазнала значних змін в останні роки. З 2005 р. після більш ніж десятилітнього періоду переважання еміграції над імміграцією спостерігається приріст населення України за рахунок міграційного руху. В 2006 р. позитивне міграційне сальдо збільшилось більш ніж втричі і становило 14,2 тис осіб. проти 4,6 тис. осіб у 2005 р. В 2007 р. його значення збільшилось до 16,8 тис. осіб. Існує також нелегальна міграція, обсяги якої оцінити надзвичайно важко. Про її значущість можна судити за тим фактом, що в 2005 р. за нелегальний перетин кордону України було затримано більш ніж 9 тис. осіб. Отже, Україна поступово перетворюється в приймаючу країну, як і більшість держав Європи. У поєднанні зі зменшенням чисельності населення за рахунок природного руху в майбутньому це може суттєво вплинути на національну, релігійну, статево-вікову структуру населення, ситуацію на ринку праці і в системі освіти та інші складові соціально-економічного розвитку України. У цьому контексті питання народжуваності серед мігрантів в країнах Європи та її вплив на соціально-економічні процеси потребує дослідження, оскільки цілком ймовірний варіант, що Україна повторить долю європейських країн і іммігранти з часом становитимуть відчутну частку населення

Проблематика народжуваності серед іммігрантів в країнах Європи висвітлювалась в дослідженнях багатьох закордонних вчених. Загальноєвропейські дослідження здійснювали Sobotka, Haug, Coleman (1994), Compton and Courbage (2002), Schoorl (1995). Специфіку народжуваності серед іммігрантів в окремо взятих європейських країнах досліджували Toulemon ( 2004), Toulemon and Mazuy (2004) – Франція, Andersson (2004) – Швеція , Garssen and Nicolaas – Нідерланди, Roig Vila and Castro Martin – Іспанія, Ostby (2002) – Норвегія. У вітчизняні науці даній проблемі приділяється недостатньо уваги.

Метою даної роботи є дослідження тенденцій народжуваності серед іммігрантів та аналіз особливостей народжуваності окремих груп іммігрантів в країнах Європи.

Міграційні потоки здавна існують в світовій економіці. Однак протягом останніх кількох десятиліть обсяги міграції зросли до безпрецедентно високого рівня. Деякі вчені (як-от Девід Коулмен) говорять про третій демографічний перехід, ознакою якого є заміщення корінних націй прибулими. Час покаже, наскільки ці прогнози реалістичні, але значне зростання міграційних потоків в усіх регіонах світу є безсумнівним. Розглянемо динаміку кількості іммігрантів в деяких європейських країнах протягом останнього десятиліття (див рис.1)
clip_image002
Рис 1. Щорічний приплив іммігрантів у деякі європейські країни (тис. осіб)

*розраховано на основі: Inflows of foreign population into selected OECD countries www.oecd.org/dataoecd/26/12/39331130.xls

Нарівні з країнами, які історично є центрами міграції (Велика Британія, Німеччина, Франція,), з’являються нові центри, кількість іммігрантів до яких стабільно зростає (Австрія, Іспанія, Італія).

Існує чотири основних концепції, що описують зміни репродуктивної поведінки мігрантів у процесі пристосування до нового соціально-економічного та культурного середовища.

1. Теорія розколу (disruption). Відповідно до цієї концепції, міграція призводить до розриву існуючих шлюбних союзів та тривалого перебування партнерів у розлуці. Наслідком цього процесу є незначне зниження показників народжуваності у період відразу після міграції як результат неможливості реалізації потреби в дітях. Як приклад можна навести іммігрантів Австралії, Канади та мексиканських іммігрантів у США. (Carlson 1985, Stephen and Bean 1992, Toulemon and Mazuy 2004).

2. Теорія пристосування (adaptation). Акцентує увагу не тільки на соціо-культурних, але й на економічних факторах пристосування іммігрантів до нового середовища. За наявності досить високої потреби в дітях, можуть існувати економічні обмеження, які впливатимуть на формування рішення щодо народження дитини. В той час, як адаптація до економічних умов відбувається досить швидко, пристосування до соціальних норм вимагає набагато більше часу (Courgeau 1989; Kulu 2003).

3. Теорія соціалізації (socialization). Наголошує на важливій ролі соціального середовища у формуванні репродуктивної поведінки іммігрантів. Через певний період часу репродуктивну поведінку переселенців в основному визначатимуть соціальні норми та цінності, які притаманні місцевому населенню, а в наступних поколіннях мігрантів вони будуть домінуючими.(Rosenwaite 1973, Stephen and Bean 1992, Kahn1994).

4. Теорія відбору (selection). Передбачає, що іммігранти представляють не випадкову групу населення, а сукупність вже відібраних за певними характеристиками людей. Це може бути рівень освіти або рід занять, або певні соціальні характеристики, які важко зафіксувати (як-от: особисті амбіції). Відповідно, у цих групах формуються схожі репродуктивні настанови, які реалізуються у період після імміграції (Macisco et al. 1970; Hoem 1975, Kreyenfeld 2002, 37).

Для ілюстрації репродуктивної поведінки іммігрантів в країнах Європи наведемо порівняння сумарного показника народжуваності жінок-іммігрантів та жінок, які відносяться до місцевого населення, за деякими європейськими країнами (див. табл. 1)

Таблиця 1
Сумарний показник народжуваності серед іммігрантів та корінних жителів за деякими європейськими країнами (дітей).
Країна Період Все населення Іммігранти Різниця
Франція 1991-1998 1,70 2,16 0,46
Швеція 2005 1,72 2,01 0,29
Норвегія 1997-1998 1,80 2,40 0,60
Нідерланди 2005 1,65 1,97 0,32
Велика Британія 2001 1,76 2,42 0,66
Данія 1999-2003 1,69 2,43 0,74
*складено на основі: The rising importance of migrants for childbearing trends in Europe Tomas Sobotka Conference on “Social Exclus ion and th e changing Demographic Portrait of Europe”, Budapest, 6-8 September 2007

З наведених вище даних чітко видно, що показник народжуваності значно відрізняється між наведеними групами населення і в середовищі іммігрантів він значно вищий. Ця різниця може коливатись від досить незначної (0,29 у Швеції) до доволі відчутної (0,74 у Данії, 0,66 у Великій Британії) і що більш важливо – практично у всіх країнах народжуваність іммігрантів знаходиться вище рівня простого заміщення поколінь, тобто спостерігається розширене відтворення населення серед іммігрантів на фоні звуженого відтворення корінних європейських націй.

Простежимо народжуваність окремих етнічних груп мігрантів у різних європейських країнах (рис. 2).
clip_image004
Рис.2. Сумарний показник народжуваності серед етнічних груп марокканців і турків у деяких європейських країнах (дітей)

*розраховано на основі: Religiousness and Fertility among European Muslims: Population and Development Review, Vol. 33, No. 4. (December 2007), pp. 785-809

З рисунка видно, що представники одних й тих же національностей, які апріорі мають схожі репродуктивні настанови, досить різною мірою реалізують свою потребу в дітях. Різниця у значенні сумарного показника народжуваності спостерігається як в етнічній спільноті турків, так і серед марокканців. Можна зробити висновок, що репродуктивні настанови новоприбулих іммігрантів з часом змінюються, залежно від середовища, в яке вони потрапляють: соціально-економічних умов, міграційної політики, перебігу процесів асиміляції.. Слід зазначити, що у Франції, яка завдяки активній сімейній політиці вважається найбільш сприятливою для реалізації потреби в дітях, далеко не найвищі показники народжуваності серед мігрантів. Також тут спостерігається значне зниження народжуваності протягом останніх десятиліть. Якщо значення сумарного показника народжуваності серед проживаючих у Франції марокканців становило 5,8 дит. у 1981, то в 1991 воно становило вже 3,8 дит., а до 1999 року його значення впало до 3,0 дітей. У Нідерландах значення показника впало з 5,0 дит. в 1991 році до 3,4 дит. в 1997 і становило тільки 2,9 дит. у 2005 році. Схожа ситуація спостерігається серед проживаючих в європейських країнах турків. Протягом 1990-1999 рр. значення сумарного показника народжуваності серед представників даної етнічної спільноти впало з 2,7 дит. до 1,78 у Швейцарії та з 3,0 дит. до 2,5 дит. у Нідерландах (1,88 дит. у 2005 р.). Аналогічні процеси спостерігались і в інших європейських країнах. Отже, можна зробити висновок, що репродуктивні настанови іммігрантів з часом змінюються і в наступних поколіннях стають схожими на настанови корінного населення. Наслідком є стабільне зменшення народжуваності серед етнічних спільнот іммігрантів з кожним наступним поколінням.

Порівняємо народжуваність іммігрантів у Європі з народжуваністю в країнах їхнього походження за певний період часу на прикладі кількох європейських країн. Насамперед розглянемо приклад Франції, як країни, яка протягом декількох десятиліть є центром міграції (табл.2).

Таблиця 2
Країна походження У Франції На батьківщині Різниця Країна походження У Франції На батьківщині Різниця
Іспанія 1,52 1,23 0,29 Марокко 2,70 3,27 -0,57
Італія 1,60 1,24 0,36 Туніс 2,90 2,73 0,17
Португалія 1,96 1,49 0,47 Інші африканські країни 2,90 5,89 -2,99
Алжир 2,57 3,64 -1,07 Туреччина 3,21 2,99 0,31
Сумарний показник народжуваності у різних етнічних спільнот у Франції (дітей)
*джерело: Fertility Among Immigrant Women in France: New Data, a New Approach. Toulemon L Population and Societies, 2004 Apr;(400):1-4

Як бачимо, значення сумарного показника народжуваності відрізняються за всіма етнічними групами і досить суттєво відмінні як від загальнодержавного показника (1,7 дит. в 1999 році, 1,9 дит. в 2007), так і від аналогічного значення в себе на батьківщині. Слід зазначити, що в усіх представників європейських країн народжуваність значно вища, ніж на батьківщині. Враховуючи близькість соціального та культурного середовища цих країн та незначну відмінність в сучасному економічному становищі, можна зробити висновок, що у Франції сформовані кращі умови для народження дитини, ніж на історичній батьківщині. Це підкреслює роль сімейної політики у задоволенні потреби у дітях та підтриманні рівня народжуваності у цілому. З іншого боку, іммігранти з країн зі значно нижчим рівнем соціально-економічного розвитку значною мірою переймають репродуктивну поведінку корінного населення, що призводить до зниження народжуваності порівняно з батьківщиною. Виняток становлять країни, в яких триває процес зниження народжуваності (Марокко, Туреччина) ― тут значення сумарного показника народжуваності дещо вищі, ніж в країні походження.

Розглянемо частку дітей, батьки яких є іммігрантами, у загальному числі народжень у шлюбі та поза ним.

clip_image006
Рис 3. Частка дітей, батьки яких іммігрантами, серед народжених у шлюбі у Франції
*розраховано на основі: Insee. Bilan démographique 2007. Naissances par nationalité des parents, France métropolitaine -http://www.insee.fr/fr/ffc/pop_age3c.htm

clip_image008
Рис 4. Частка дітей, батьки яких іммігранти, серед позашлюбних народжень у Франції
*розраховано на основі: Insee. Bilan démographique 2007. Naissances par nationalité des parents, France métropolitaine -http://www.insee.fr/fr/ffc/pop_age3c.htm

Як бачимо, частка дітей, народжених батьками–іноземцями, стабільна протягом останніх десятиліть і становить 9-10% серед дітей, народжених у шлюбі та 6-7% серед позашлюбних народжень. Тобто не варто прив’язувати високий, на тлі решти країн Європи, рівень народжуваності у Франції лише до припливу мігрантів у другій половині ХХ ст. Помітна також тенденція до зростання частки дітей, народжених у змішаних шлюбах французів та мігрантів. Якщо у 1980 році, серед усіх дітей, народжених у шлюбі на цю категорію припадало 2,8 % , то в 2005 частка зросла до 13,%. Це свідчить про те, що іммігранти досить значною мірою асимілюються.

Розглянемо аналогічний приклад стосовно Норвегії (табл. 3)

Таблиця 3
Сумарний показник народжуваності серед різних етнічних спільнот у Норвегії (дітей)
Країна походження В Норвегії На батьківщині Різниця Країна походження В Норвегії На батьківщині Різниця
Іран 1,9 3,0 -1,1 Франція 2,2 1,7 0,5
Сомалі 5,2 6,8 -1,6 Россія 1,9 1,2 0,7
В’єтнам 2,3 2,7 -0,4 Німеччина 1,8 1,3 0,5
Марокко 3,8 3,1 0,7 Швеція 1,8 1,5 0,3
Пакистан 3,6 5,6 -2.0 Фінляндія 1,7 1,7 0,0
Ірак 4,8 5,7 -0,9 Польща 1,7 1,5 0,2
Туреччина 3,1 2,6 0,5 Боснія 1,6 1,6 0,0
Індія 2,7 3,4 -0,7 Нідерланди 2,3 1,5 0,8
* джерело: The demographic characteristics of immigrant population in Norway. Statistics Norway September 2002

Як бачимо, на прикладі Норвегії теж помітна тенденція до вищої, ніж на батьківщині, народжуваності серед представників європейських країн, іноді навіть вищої, ніж народжуваність власне норвежців (французи 2,2  дит., нідерландці 2,3 дит.­ – норвежці в той же час 1,8 дит.) та нижчої серед представників країн третього світу (знову ж таки за винятком турків та марокканців). Загалом кількість дітей, в яких обоє батьків народжені поза межами Норвегії, становить близько 10 % , а отже мігранти не могли бути вагомим, а тим більше вирішальним фактором в досить високому рівні народжуваності в країні  

Розглянемо країни півдня Європи, які в останнє десятиліття теж стали значним центром імміграції (табл. 4) 

Таблиця 4
Сумарний показник народжуваності серед різних етнічних спільнот в Італії та Іспанії (дітей)
Країна походження На батьківщині В Іспанії Різниця В Італії Різниця Різниця Італія/ Іспанія
Все населення 1,20 1,25 -0,05
Європа 1,40 2,10 0,70 2,00 0,60 0,10
Північна Африка 4,90 3,80 -1,10 3,00 -1,90 0,80
Африка на південь від Сахари 2,90 2,90 0,00 2,70 -0,20 0,20
Азія 2,40 2,70 0,30 2,20 -0,20 0,50
Латинська Америка 2,50 2,30 -0,20 1,50 -1,00 0,80
Іммігранти в цілому 2,70 2,10 -0,60 2,20 -0,50 -0,10
*складено на основі: 1. Estimation of fertility of immigrant women from Balkans in Italy: Enrico Tucci Istituto nazionale di statistica, Roma, Italy 2002; 2. Immigrant mothers, Spanish babies: Longing for a baby-boom in a lowest-low fertility society- XXV IUSSP International Population Conference Tours, France, 18-23 July 2005 http://iussp2005.princeton.edu/download.aspx?submissionId=51011

Схожі тенденції простежуються і тут – іммігранти з країн Європи мають дещо вищі показники народжуваності, ніж на батьківщині. Це пояснюється тим, що значна часта європейських іммігрантів припадає на вихідців з Центральної та Східної Європи, регіону, де народжуваність на вкрай низькому рівні. Опинившись в суспільстві зі значно вищим рівнем життя, вони мають змогу реалізувати потребу в дітях – на відміну від батьківщини. Решта груп іммігрантів характеризуються дещо нижчою, ніж на батьківщині народжуваністю ( яка при цьому значно вища, ніж серед корінного населення). Частка дітей з батьками-іноземцями склала 6% усіх народжень в 2002, що дещо нижче ніж у Франції та Норвегії.( в 1994 році вона складала тільки 1,5 дит.). Незважаючи на значний приріст частки дітей, народжених іноземцями (на відміну від Франції), загалом Італія характеризується низькою (навіть за європейськими мірками) народжуваністю. Отже народжуваність серед мігрантів на даний час не є вагомим фактором оптимізації процесів народжуваності і не буде ним протягом найближчих десятиліть.

Деякі дослідники виділяють вплив культурного середовища. Показники народжуваності серед іммігрантів значно нижчі в тих країнах та регіонах, які традиційно були багатокультурними (Франція). Відповідно тут набагато швидше проходить асиміляція приїжджих мешканців і наближення їхньої репродуктивної поведінки до поведінки місцевих жителів. Яскравим прикладом слугує Бельгія, в якій вища народжуваність серед іммігрантів спостерігається у Валлонії (однорідний культурний регіон), ніж у Фландрії (багатокультурний регіон).

Підсумовуючи все вищевикладене, відзначимо основні особливості іммігрантів в країнах Європи:

· Народжуваність серед іммігрантів стає вагомим компонентом процесів відтворення населення на європейському континенті.

· Показники народжуваності значно відрізняються за регіоном походження, країною імміграції та етнічною приналежністю мігрантів, а також від аналогічних показників місцевого населення.

· Одні й ті ж групи мігрантів характеризуються різною репродуктивною поведінкою в різних країнах імміграції, як наслідок впливу соціо-культурних та економічних умов на сформовані репродуктивні настанови.

· Відбувається зближення репродуктивної поведінки іммігрантів та корінних жителів, темпи зближення залежать від соціокультурного середовища в кожній країні.

· Народжуваність серед іммігрантів не являється основоположним компонентом відносно високої народжуваності деяких європейських країн (Франція, Норвегія) і на даний час не стала фактором підйому народжуваності в країнах з її низьким рівнем.

В цілому народжуваність серед мігрантів, хоча вже є вагомим фактором демографічних процесів в сучасній Європі, не являється і в осяжному майбутньому навряд чи стане основним фактором зростання населення європейських країн. З кожним наступним поколінням репродуктивні настанови і народжуваність серед мігрантів зменшуються і з часом стануть наближеними до аналогічних характеристик корінного населення, а отже не забезпечуватимуть розширеного відтворення етнічної групи. В Політиці ЄС вже спостерігається лінія до посилення міграційного законодавства, що з часом обмежить нові потоки мігрантів. Активна сімейна політика в низці країн дає позитивні результати, що знижує темпи старіння європейських націй. Отже кардинального перелому в етнічній структурі населення відбутись не повинно. Для України зовнішня міграція може заповнити вільні ніші на ринку праці, які з’являться в процесі поєднання економічного зростання з природним скороченням населення. Питання народжуваності мігрантів в Україні стане нагальним, коли сформуються чіткі етнічні меншини насамперед серед представників інших рас-з власними територіями проживання, релігійним і культурним середовище, соціальними нішами. Зараз подібні процеси знаходяться в зародковому стані, але тенденційність помітна і актуалізація питань, пов’язаних з імміграцією в Україну − це по суті питання часу. Саме тому міграція потребує постійного контролю її обсягів та процесів адаптації і асиміляції мігрантів на території України.

Використані джерела:
1. Fertility of internal migrants: comparison between Austria and Poland - Hill Kulu MPIDR working paper WP 2004-022 august 2004
2. Migrants in Europe: demographic characteristics and socio-economic conditions: Youssef Courbage, INED, Paris 2006
3.  The rising importance of migrants for childbearing trends in Europe Tomas Sobotka Conference on “Social Exclus ion and th e changing Demographic Portrait of Europe”, Budapest, 6-8 September 2007  
4. Religiousness and Fertility among European Muslims: Population and Development Review, Vol. 33, No. 4. (December 2007), pp. 785-809 
 5. Fertility Among Immigrant Women in France: New Data, a New Approach. Toulemon L Population and Societies, 2004 Apr;(400):1-4 
6. Estimation of fertility of immigrant women from Balkans in Italy: Enrico Tucci Istituto nazionale di statistica, Roma, Italy 2002; 
7. Immigrant mothers, Spanish babies: Longing for a baby-boom in a lowest-low fertility society- XXV IUSSP International Population Conference Tours, France, 18-23 July 2005 http://iussp2005.princeton.edu/download.aspx?submissionId=51011 

Немає коментарів:

Дописати коментар