Сутність сімейної політики найкраще характеризується через її інструментарій. Раніше мова йшла про вузьке та широке розуміння сімейної політики. Наслідком різних підходів є класифікація компонентів на кількох рівнях: у вузькому й у широкому розумінні.
При цьому у вузькому розумінні до класифікації компонентів включаються тільки такі, що мають чітко виражене пронаталістське спрямування. Компоненти, у широкому розумінні, проте, теж впливають на сприятливість соціально-економічного середовища для народження дитини, хоча сам ефект надзвичайно важко визначити.
Багаторівневий підхід є актуальним в контексті позиції, що визнає існування значної кількості чинників, що впливають на народжуваність. Після кількох років виключно фінансових пронаталістських ініціатив в Україні (що зробили економічне становище сімей більш сприятливим для народження дітей) все гучніше лунає думка про необхідність розширення кола інструментів сімейної політики за рахунок впливу на інші чинники народжуваності. Так, Дмитро Мельничук говорить, що „оптимізація динаміки та структури народжуваності повинна відбуватись на комплексній міждисциплінарній основі” .
Такий підхід до трактування сімейної політики найкраще проглядається крізь призму застосовуваного інструментарію. Розглянемо класифікацію компонентів сімейної політики у багаторівневому розумінні, запропоновану А. Готьє:
Сімейна політика у вузькому розумінні.
Традиційні компоненти:
- пряма грошова допомога;
- непряма матеріальна допомога;
- материнські та батьківські відпустки;
- послуги по догляду за дитиною.
Сімейна політика у широкому розумінні.
Нетрадиційні компоненти:
- допомога по догляду за людьми літнього віку;
- пенсійні внески для людей з сімейною відповідальністю;
- політика на ринку праці (гнучкий робочий графік, робота на відстані і т. д.).
Сімейне законодавство:
- шлюбне законодавство;
- законодавство про розлучення;
- права пари, що разом живуть;
- законодавство про права дитини;
- законодавство про аборти та контрацепцію.
Послуги:
- освіта;
- охорона здоров’я;
- захист постраждалих батьків та дітей;
- обслуговування дітей.
Інші види соціальної політики:
- громадський транспорт;
- міграційна політика;
- підтримка безробітних;
- навчання та перекваліфікація.
Як бачимо, класифікація досить всеохоплююча, перелік компонентів дуже широкий і включає в себе найрізноманітніші сфери життя сім’ї з дітьми в суспільстві. При цьому помітні очевидні недоліки підходу до класифікації компонентів сімейної політики у широкому розумінні, бо більшість з них є суміжними з іншими сферами державної політики і, як правило, визначаються загальною соціально-економічною ситуацією в державі та не можуть бути об’єктом впровадження ініціатив сімейної політики. Також сприйняття сімейної політики в її широкому розумінні унеможливлює аналіз її ефективності.
Для порівняння розглянемо класифікації, ґрунтовані на вузькому розумінні сімейної політики, без врахування суміжних сфер соціально-економічного життя. Герда Неєр виділяє наступні компоненти сімейної політики, які, на її думку, найбільш тісно пов’язані з народжуваністю, а саме:
1) Підтримка материнства (maternity policies) – найбільш важливими компонентами є обов’язкові чи необов’язкові декретні відпустки, надані до, а також (або) після вагітності, й отримувана у зв’язку з відпустками грошова або іншого роду допомога.
2) Політика відпусток для батьків – сюди включаються пов’язані з вихованням дитини відпустки для батьків протягом перших років її життя, а також отримувана у зв’язку з відпустками допомога.
3) Політика в сфері догляду за дитиною – сфера послуг по догляду за дитиною, що надаються зі сторони як державних так і недержавних інституцій.
4) Грошові виплати – пов’язані з народженням та вихованням дитини соціальні грошові трансферти. Включають в себе лише прямі виплати (не враховуючи податкових пільг та кредитів).
Наведена класифікація здійснена в руслі вузького розуміння сімейної політики без врахування не тільки суміжних сфер державної політики, але й з абсолютним ігноруванням „нетрадиційних компонентів” сімейної політики, які при своїй відносній новизні все ж мають право бути віднесеними до сімейної політики, оскільки впроваджуються з аналогічною метою як і „традиційні компоненти”. Отже, вузьке розуміння сімейної політики не дає повної характеристики впливу держави на соціально-економічне середовище існування сімей з дітьми.
Також мали місце спроби класифікувати компонентами з врахуваннях обох розумінь сімейної політики. А. Хейтлінгер наводить наступну класифікацію компонентів сімейної політики:
1) Фінансові ініціативи:
- періодичні платежі;
- одноразові виплати або позики при народженні;
- податкові знижки або кредити;
- безкоштовні (або зі знижками) товари та послуги для дітей;
- житлова політика.
2) Підтримка батьків в поєднанні зайнятості з вихованням дитини:
- батьківські та материнські відпустки;
- сфера послуг по догляду за дитиною;
- гнучкий робочий графік та короткотривалі, пов’язані з вихованням дитини відпустки;
- недискримінаційне трудове законодавство та практична гендерна рівність в сфері зайнятості;
- можливості варіації робочого часу.
3) Суміжні фактори соціально-економічного середовища, що впливають на батьків з дітьми:
- ініціативи в сфері зайнятості;
- дружнє для дітей середовище;
- гендерна рівність;
- шлюбність та сімейні зв’язки;
- позитивне суспільне ставлення до батьків та дітей.
Дана класифікація є спробою охопити усі можливості впливу на дітородну активність, при цьому сфокусувавшись лише на компонентах сімейної політики у традиційному розумінні.
Існують також інші підходи до класифікації інструментів сімейної політики. В деяких роботах (як правило тих, що відносяться до класичної демографічної літератури) інструменти сімейної політики розділяються, з певною часткою умовності, на економічні, адміністративно-юридичні та пропагандистські. До другої групи належать різного роду заборони законодавчого характеру (для прикладу, це можуть бути заборони на проведення абортів, контрацептивів і т. д.).
Відповідно до функціонального спрямування О. Тоенен виділяє 4 основні групи засобів сімейної політики:
1. Засоби, що надають можливість поєднання сімейного життя та трудової активності.
2. Засоби, призначені для стимулювання народжуваності.
3. Засоби, що мають на меті заохочення гендерної рівності у суспільстві.
4. Засоби, що надають допомогу потребуючим того сім’ям.
Узагальнивши інформацію щодо підходів до типології інструментарію зазначимо, що найбільш вагомими складовими сімейної політики у вузькому розумінні є дві сфери – сфера матеріальної підтримки батьків, що дозволяє вплинути на економічне становище осіб, які приймають рішення про народження дитини, і сфера можливостей щодо поєднання народження і виховання дитини з трудовою діяльністю, що сприяє нейтралізації зайнятості як негативного чинника дітородної активності. Окрім двох, найбільш вагомих сфер, існують деякі інші компоненти, які до них не належать, проте також мають виражене пронаталістське спрямування. Їх можна охарактеризувати як додаткові засоби сприяння дітородній активності. Яскравим прикладом такого може слугувати заохочення гендерної рівності у скандинавських країнах, а також різного роду пільги для батьків з дітьми, що можуть бути дуже різноманітні в залежності від країни.
Отже, логічним наслідком багаторівневого трактування сімейної політики є багаторівневий підхід до класифікації її інструментів. Проте у випадку широкого підходу значну їх частку практично неможливо об’єктивно охарактеризувати й оцінити у контексті демографічної ефективності. В рамках вузького трактування сімейної політики можна виділити такі найбільш важливі комплекси заходів, логічно пов’язані з найбільш вагомими економічними чинниками народжуваності: засоби матеріальної підтримки сімей з дітьми; засоби, що забезпечують можливість поєднання зайнятості з народженням та вихованням дитини; додаткові засоби.
Використані джерела:
1. Мельничук Д. П. Народжуваність в Україні: вплив сучасних тенденцій на перспективи формування та майбутні характеристики людського капіталу / Д. П. Мельничук // Демографія та соціальна економіка. ― 2010. ― № 1 (13). ― С. 90-98.
2. Gauthier A. Trends in Policies in Family-friendly societies / A. Gauthier // New Demographic Regime: Population Challenges And Policy Responses. ― United Nations, New York and Geneva, 2005. ― P. 95-110.
3. Neyer G. Fаmily policies and low fertility in Western Europe / G. Neyer // Journal of Population and Social Security. ― 2003. ― №1. ― Р. 46-93.
4. Heitlinger A. Pronatalism and women’s equality policies / A. Heitlinger // European Journal of Population. ― 1991. ― №7. ― Р. 343-375.
5. Кваша А. Я. О некоторых инструментах демографической политики / А. Я. Кваша // Изучение воспроизводства населения. ― М.: Наука, 1968. ― С. 64-68.
6. Thoenen O. Is there Europeanization in Family Policy? [Електронний ресурс] / Thoenen O. ― Paper written for the ESPAnet Conference in Helsinki, 18-20 September 2008. ― Режим доступу: http://www.etk.fi/Page.aspx?Section=61331&Item=63245
Немає коментарів:
Дописати коментар