середа, 25 лютого 2015 р.

Вплив воєнних конфліктів на народжуваність в сучасних умовах

Спроба розібратись, як війна впливає на народжуваність у населення з сучасними світоглядом та цінностями. У статті аналізуються зміни у народжуваності внаслідок воєнних конфліктів останніх десятиліть в країнах, демографічна поведінка населення яких є найбільш близькою до сучасної поведінки населення України, робляться висновки щодо можливих змін у народжуваності під впливом бойових дій на території України.

Актуальність. Питання впливу війни на народжуваність впродовж останнього року набуло важливого значення для України. Бойовіі дії на Сході України уже спричинили значне зростання кількості смертей, появу значної кількості біженців, параліч економічної діяльності та відчутні руйнування інфраструктури регіону. Наслідки конфлікту, який ще не завершився, можуть бути складними й довготривалими, зокрема, щодо «поглиблення» демографічної кризи й до того достатньо депресивного регіону.


Постановка проблеми. Перебіг демографічних та соціально-економічних процесів в сучасному світі відбувається у тісному взаємозв’язку й взаємозалежності. Як наслідок, значні економічні та суспільні катаклізми, в тому числі й збройні конфлікти та їх наслідки, відображаються на демографічному розвитку країни. За останні десятиліття в розвинутих країнах мали місце значні зрушення в народжуваності які описуються концепцією Другого демографічного переходу. Зокрема, мова йде про трансформацію шлюбно-сімейних відносин та вікової моделі народжуваності й ціннісні зрушення. У цьому контексті, при оцінці демографічних наслідків не завжди є виправданими аналогії з війнами минулого, оскільки сама дітородна активність зазнала відчутних змін. Проте народжуваність у країнах Європи тривалий час розвивається в єдиному руслі й характеризуються певною конвергенцією, що створює можливості для проведення аналогій з тими розвинутими країнами чи регіонами, які нещодавно пережили воєнні конфлікти. Такий підхід може допомогти пізнати сучасні зміни в народжуваності впродовж періодів суспільних криз й зрозуміти персективи народжуваності охоплених війною територій України в недалекому майбутньому.

Народжуваність, як суспільно-детермінований процес, у цьому контексті, зазнає певних негативних змін. Війна часто супроводжується кризовими явищами в економіці територій, на яких ведуться бойові дії й виступає комплексним чинником погіршення соціально-економічного середовища для народження дитини. У результаті воєнних дій погіршується економічне становище батьків, зростає безробіття, знижується рівень соціальної підтримки з боку держави, погіршується доступ до необхідних послуг – в тому числі й з охорони здоров’я, кардинально погіршується суб’єктивне сприйняття власного життя. Усе це матиме відображення на рішеннях батьків щодо народження дітей а, відтак, й на динаміці показників народжуваності. Окрім ймовірної відмови чи відкладення дітонародження в умовах нестабільності, слід очікувати негативного впливу на народжуваність вимушеної міграції населення з зони бойових дій та її наслідків – деформації статево-вікової та сімейної структури населення, погіршення матеріального й психологічного стану переселенців, порушення репродуктивного здоров’я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання впливу збройних конфліктів на народжуваність неодноразово розглядалось в демографічних дослідженнях, зокрема при вивченні демографічних наслідків Першої та Другої світових воєн. Дослідження наслідків конфліктів минулого свідчать, що у повоєнні роки спостерігалось компенсаційне зростання народжуваності, яке, проте, не впливало на перебіг більш тривалих тенденцій. Подібний перебіг подій описується в роботах А. Г. Вишневського В. С. Стешенко, І. О. Курило та інших демографів. Протягом радянського періоду історії такі хвилеподібні коливання показників народжуваності фіксувались неодноразово, зокрема, спад народжуваності під час Другої світової війни та наступне підвищення наприкінці 1940-х – початку 1950-х років, зумовлене згаданим ефектом компенсації, про що зазначає Ірина Курило [1, с. 59]. Анатолій Вишневський вказує на те, що у СРСР в 1946–1949 роках відбулось зростання рівня народжуваності у вікових групах до 35 років, яке невдовзі змінилось зниженням – спочатку за рахунок вікових груп старше 35 років, а після 1954 року в групі 25–29 років. Жодного росту народжуваності в термінах підсумкової народжуваності реальних поколінь в країнах Східної Європи не спостерігалось, мав місце короткий компенсаторний підйомом кон’юнктурних показників в першу повоєнну п’ятирічку [2, с. 164].

Сучасні дослідження впливу воєнних дій на народжуваність, цілком закономірно, переважно вивчають перебіг народжуваності в країнах з слабо розвинутою економікою, добре збереженими традиційними соціальними нормами й близьким до традиційного типом відтворення населення. Саме такі країни переважно й стають ареною збройних конфліктів в сучасному світі. В даних умовах фіксується можливість двоякого впливу конфліктів на дітородну поведінку. В дослідженні демографічних наслідків таких конфліктів Д. Гухи-Сапір та О. Д’Ауст зазначається, що може спостерігатись зростання народжуваності завдяки «ефекту страхування», коли народження більшої кількості дітей сприяє відносному економічному благополуччю сімей й кращому забезпеченню батьків в старості. Висока народжуваність в такому випадку компенсує втрати, пов’язані з високою дитячою смертністю у період конфлікту. Зокрема, дослідження дітородної активності жінок-біженців від геноциду в Руанді у 1994 році, вказують що показники народжуваності у них вищі, ніж у жінок з цих територій, що не стали біженцями. З іншого боку, народжуваність має тенденцію до зниження через загальне погіршення соціально-економічних умов, психологічний стрес, бідність, насилля та вимушені міграції [3]. Зростання народжуваності також було зафіксовано у повоєнні періоди серед молодих жінок Камбоджі та більш освічених жінок Анголи [4].

Для країн, де демографічний перехід відбувся або ж триває, характерним є короткотривалий негативний вплив конфліктів на динаміку народжуваності – повоєнне зростання певною мірою нівелює зниження народжуваності впродовж конфлікту. Зокрема, тенденції народжуваності в такій країні як Ірак впродовж останніх десятиліть, незважаючи на війну, були близькими до тих, що мали місце в інших країнах регіону [5]. У пострадянському Таджикистані також спричинені війною коливання народжуваності носили нетривалий характер. В 1991–1992 роках число народжень в країні різко знизилося. Після цього, до 1996 року число народжень збільшилось, а в 1995–1996 роках спостерігався різкий спад (-10,8% ) [6]. В дослідженні впливу геноцидів на народжуваність на прикладах Боснії та Руанди здійсненого С. Ставетейг висловлюється думка, що в умовах контрольованої народжуваності вплив збройних конфліктів на народжуваність близький до впливу кризових явищ в економіці, оскільки в обох випадках відбувається значне погіршення соціальних та економічних умов. В контексті теорії демографічного переходу зазначається, що воєнні конфлікти можуть сприяти пришвидшенню процесу переходу [4].

Мета статті. Дослідити перебіг процесу народжуваності під впливом збройних конфліктів на прикладах країн, демографічну поведінку та економічний розвиток яких можна порівнювати з Україною й визначити перспективи подальших змін в народжуваності України під впливом воєнних дій.

Виклад основного матеріалу. Незважаючи на тривалу еволюцію суспільства й поширення гуманістичних ідей та цінностей, війна й надалі залишається поширеним явищем на планеті. Зокрема, в 2013 році на планеті було зафіксовано 25 активних воєн й 45 різного роду насильницьких конфліктів. Затяжні конфлікти тривають в Афганістані, Іраку, Сирії, Лівії та ряді інших країн [7].

Якщо поглянути на тривалу динаміку показників народжуваності країн Європи, то помітно, що в усі часи збройні конфлікти різко негативно впливали на її перебіг: загальний коефіцієнт народжуваності Франції різко знижувався під час таких історичних періодів, як найбільш активна фаза наполеонівських війн (1812–1815 років), революція 1848 року, франко-прусська війна 1870–1871 років, Перша та Друга світова війни; на кривій народжуваності Іспанії відображається громадянська війна 1936–1939 років. Загальний коефіцієнт народжуваності України значно знижувався під час катаклізмів ХХ ст., зокрема Великої Вітчизняної війни.

Дослідження впливу війни на народжуваність в сучасних умовах утруднене відсутністю значних конфліктів впродовж останніх десятиліть на територіях розвинутих країн, населення яких характеризувалось би демографічною поведінкою близькою до поведінки населення України. Зокрема, мова йде про сучасні тенденції народжуваності в розвинутих країнах, що описуються концепцією Другого демографічного переходу (які характерні також й для України). Основними проявами переходу є зниження народжуваності під впливом ціннісних трансформацій, зростання віку материнства, перенесення основної маси народжень з молодших вікових груп дітородного віку у більш старші, поширення позашлюбних народжень, трансформація шлюбно-сімейних відносин [8].

Ще однією проблемою є відсутність належної статистичної інформації щодо періодів конфліктів, зокрема, в тих випадках, які можна вважати порівнюваними з Україною. З цієї причини, зокрема, дуже складно відстежити перебіг народжуваності в Боснії та Герцеговині впродовж 1992–1995 років.

З конфліктів останніх десятиліть в розвинутих країнах пригадуються громадянська війна в Боснії та Герцеговині в 1992–1995 роках, війна Хорватії за незалежність у 1991-1995 роках, бомбардування силами НАТО Югославії в березні-червні 1999 року, громадянська війна у Грузії в 1992–1993 роках, війна в Македонії в січні-листопаді 2001 року, війни у Чечні в 1994-1996 роках та 1999-2009 роках, російсько-грузинська війна 2008 року. З них, за характером конфлікту та демографічною поведінкою населення, найбільш співставними з перебігом конфлікту в Україні слід вважати війну Хорватії за незалежність та бойові дії проти албанських збройних формувань у Македонії в січні-листопаді 2001 року.

В усіх вище названих країнах конфлікти супроводжувались помітними коливаннями в динаміці поточної народжуваності, які проте, відбувались у руслі регіональних тенденцій народжуваності, характерних й для інших країн Європи. Зокрема, загальноєвропейською була тенденція поступового зниження інтенсивності народжуваності впродовж 1990-х років з подальшим певним зростанням її впродовж 2000-х років, яке відбувалось в контексті трансформації вікової моделі народжуваності. У 1992 році сумарний показник народжуваності в регіоні знаходився на досить високому, як для країн Європи рівні. Зокрема, в Боснії та Герцеговині він становив 1,71 дитини на жінку, в Македонії – 2,06, в Грузії – 1,72, в Україні – 1,68, в Сербії – 1,82, в Хорватії – 1,4 в Болгарії – 1,55.

Зниження народжуваності впродовж 1990-х років відбувалось в усіх постсоціалістичних країнах Європи, проте у країнах, що переживали конфлікти, процес переходу до низької народжуваності був особливо стрімким. Різке зниження народжуваності спостерігалось впродовж війни чи у наступні повоєнні роки. Так, значення сумарного показника народжуваності в Боснії та Герцеговині в 1993–1995 роках становили 1,3 дитини на жінку, у Грузії в 1994 – 1,52 дитини на жінку (рис. 1). Більш інтенсивне зниження народжуваності у повоєнний період також можна спостерігати у Македонії, де народжуваність залишалась традиційно відносно високою до початку минулого десятиліття. Починаючи з 1994 року й по 2003 рік відбувалось поступове зниження сумарного показника народжуваності (з 2,23 до 1,77 дитини на жінку), яке змінилось різким зниженням після громадянської війни (до 1,46 в 2005 році), після чого відбулась стабілізація на низькому рівні й подальше повільне зростання до 1,56 у 2010 році. Також слід зазначити, що нетривалі операції, спрямовані, переважно, проти військової інфраструктури (Сербія, Грузія у 2008 році), меншою мірою відобразились на інтенсивності народжуваності, ніж довготривалі бойові дії позиційного характеру.
clip_image002
Рис 1. Сумарний показник народжуваності у деяких країнах Східної Європи 1990–2012 рр., дитини на жінку.
Джерело: складено на основі даних Eurostat, режим доступу: http://ec.europa.eu/eurostat/ data/database

Закономірне зниження народжуваності під час війни змінюється повоєнним компенсаційним зростанням. Зокрема, в Боснії та Герцеговині з 1993 по 1997 рік сумарний показник народжуваності виріс з 1,26 до 1,68 дитини на жінку, у Хорватії з 1,4 до 1,7 дитини на жінку. Кількарічне повоєнне зростання народжуваності в обох країнах змінилось тривалим поступовим зниженням, характерним для більшості країн регіону. Компенсаційне повоєнне зростання народжуваності спостерігалось завжди, проте – у випадку існування більш тривалої тенденції зниження народжуваності, воно може бути малопомітним й відобразитись в стабілізації показників на певному рівні. Зокрема, у Грузії після 1993 року рівень народжуваності стабілізувався на низькому рівні 1,4 дитини на жінку, й подальше зростання відбулось уже, починаючи з 2003 року, синхронно з рештою країн регіону. У 2005 році значення сумарного показника народжуваності в усіх країнах Східної та Центральної Європи знаходились в межах 1,2–1,5 дитини на жінку, незалежно від того, пережила країна конфлікт чи ні.

Повоєнний демографічний розвиток Боснії та Герцеговини відрізняється тим, що характерне для більшості країн Європи зростання народжуваності впродовж 2000-х років було тут не таким чітко вираженим. Одним з пояснень цього явища може бути суб’єктивна оцінка власного стану людьми, що пережили тривалу війну. Сучасні дослідження цієї країни доводять існування помітного негативного впливу спогадів про пережитий конфлікт на оцінку власного добробуту, що відображається на реалізації дітородних намірів [3].

Повоєнне компенсаційне зростання народжуваності в різних країнах відбувається дещо різним чином, що стає помітним при розгляді повікових показників народжуваності. На жаль, відсутня інформація щодо повікової народжуваності в Боснії та Герцеговині впродовж конфлікту, проте, в 1997 році, невдовзі по закінченні війни, відчутно зросла народжуваність жінок вікових груп до 24 років у порівнянні з 1996 роком. У Хорватії в повоєнний період також зросла народжуваність в молодих вікових групах – 20-24 роки, проте, в той же час, також зросла народжуваність жінок віку 25–29 років й, незначно, віку 30–34 роки (рис. 2). Фактично, у Боснії та Герцеговині відкладання народжуваності було викликане виключно війною й реалізувалось відразу з стабілізацією ситуації в країні й цим процес схожий з динамікою народжуваності нашої країни після Другої світової війни. Зміни в повіковій динаміці народжуваності у Боснії та Герцеговині, які можна пов’язати з Другим демографічним переходом (перенесення народжуваності до старших вікових груп), фіксуються уже починаючи з 2006 року. В більш «динамічній» Хорватії водночас з компенсаційним зростанням відбувалась трансформація вікової моделі народжуваності, яка триває до цього часу.
clip_image004
Боснія   та Герцеговина
clip_image006
Хорватія
Рис. 2. Повікова народжуваність у Боснії та Герцеговині 1996–2006 роках та Хорватії в 1990-2010 роках, у розрахунку на 1000 жінок.
Джелело: : складено на основі даних Eurostat, режим доступу: http://ec.europa.eu/eurostat/ data/database

В Македонії ж конфлікт відбувся через десятиліття після війни у Боснії та Хорватії, в період, коли в більшості країн Східної Європи завершились соціальні та економічні трансформації перехідного періоду, стабілізувалась економічна ситуація й регіон розвивався в руслі євроінтеграційних процесів, переймаючи при цьому й ціннісні орієнтації розвинутих країн Європи. Найбільш інтенсивне зниження народжуваності в Македонії в роки після конфлікту 2001 року простежується у вікових групах 20-24 та 25-29 років (рис. 3). Зростання народжуваності у цих вікових групах, як це було в Боснії та Герцеговині й, меншою мірою – у Хорватії, в повоєнний період не спостерігається. При цьому, якщо зниження народжуваності жінок 20-24 років відбувалось значними темпами й до цього моменту, то для жінок вікової групи 25–29 років найбільш стрімке зниження народжуваності відбулось саме в 2003–2004 роках. Починаючи з 2007 року відбулось зростання інтенсивності народжуваності у вікових групах 30-34 та 35–39 років, що є характерною рисою трансформації вікової моделі народжуваності в умовах Другого демографічного переходу. Війна у Македонії прискорила тенденцію «відкладання» народжуваності й тому не відбулось по завершенні конфлікту різкого зростання народжуваності жінок молодших вікових груп дітородного віку – що вплинуло на незначний рівень компенсаційного зростання народжуваності в цілому.

У цьому контексті, слід зауважити, що в Україні уже тривалий час відбувається процес перенесення народжуваності в старші вікові групи (хоча й дещо повільніше, ніж це має місце у більшості країн Східної Європи), тому є підстави вважати, що цей процес прискориться, зокрема в найбільш постраждалих від конфлікту регіонах.
clip_image008
Україна
clip_image010
Македонія
Рис 3. Повікова народжуваність в Україні в 1989–2013 роках та Македонії в 1994–2012 роках, у розрахунку на 1000 жінок.
Джерело: складено на основі даних Eurostat, режим доступу: http://ec.europa.eu/eurostat/ data/database

В усіх описуваних країнах тривалий час відбувається зростання такого показника як середній вік матері при народженні дитини, проте існують певні відмінності процесу, викликані кризовими періодами в економіці та суспільстві. Якщо у повоєнній Боснії та Герцеговині середній рік зростав вкрай повільно (чому сприяла висока народжуваність молодих жінок віком до 20), то у Хорватії, навпаки, середній вік відчутно зріс на нетривалий період 1995–1997 років (що можна пов’язати зі зростанням народжуваності у вікових групах 25–34 років), після чого дещо знизився й подальше зростання відбувалось більш поступально. У Македонії зростання віку матері при народження дитини теж спостерігається уже тривалий час, проте вплив військового конфлітку на динаміці цього показника не відображається.

Не слід очікувати, що конфлікти помітно відобразяться на динаміці підсумкової народжуваності поколінь, проте незначне зниження цілком можливе. Радикальне погіршення соціально-економічного середовища для народження дитини змушує батьків відтермінувати народження дитини, фактично «відкласти до кращих часів», але не відмовитись від нього. Дітородні орієнтації батьків, які є визначальними для кількості народжених дітей, при короткочасних конфліктах не можуть зазнати значних змін, оскільки формуються на основі більш довготривалих процесів – таких як світоглядні зміни, освітні зрушення, ставлення до зайнятості, релігії, власних потреб у житті, тощо. Підсумкова народжуваність жінок 1967 року в Хорватії становить 1,79 дитини на жінку (наразі це останні доступні дані), й значення показника поступово знижувалось за даними десятьох попередніх поколінь (для когорти 1957 року підсумкова народжуваність становила 1,94 дитини на жінку). На жаль, наявна статистична база не дає можливості повноцінно оцінити зміни у підсумковій народжуваності населення більшості переживших війну територій (зокрема, останнє доступне для аналізу покоління жінок у Боснії та Герцеговині, це когорта 1959 року народження) й, загалом, вельми утруднює використання статистичних методів в дослідженні.

Упродовж військових дій на Балканах в першій половині 90-х фіксувалось незначне зростання частки позашлюбних народжень, яка повернулась до повоєнних значень по закінченні війни (наприклад, у Хорватії в 1990-му році ця частка складала 7%, в 1993 році зросла до 7,8%, а в 1996 році знизилась до 7,1%). В наступні роки цей показник почав стабільно зростати в руслі загальноєвропейських тенденцій (в 2001 році в тій же Хорватії ця частка склала 9,4 %, а в 2011 році – 11 %). Подібним чином, проте з меншою інтенсивністю, відбувалась динаміка цього показника в Боснії та Герцеговині – за час конфлікту частка позашлюбних народжень виросла з 8% до 12%, згодом знизилась до 10% й стала на шлях повільного зростання. В Македонії в повоєнні роки ця частка теж зросла, проте про суттєві невідповідності з тенденцією поступового зростання говорити не доводиться.

Загалом, регіональна диференціація в народжуваності наведених країн присутня, проте не кардинальна. Зокрема, післявоєнна динаміка сумарного показника народжуваності була схожою в усіх регіонах Македонії, без залежності від воєнних дій (більш відчутне зростання відбулось тільки в столиці). Подібна ситуація має місце й в Україні: перебіг процесів народжуваності у Донецькій та Луганській областях, у цілому, збігається з тими тенденціями, що характерні для України в цілому. Промислові області сходу України характеризуються дещо нижчим від загальноукраїнського рівнем народжуваності, проте зростання її впродовж останнього десятиліття цілком співпадало. Війна у цьому регіоні більш значною мірою погіршили соціально-економічні умови народження дитини, ніж в решті країни, тому слід очікувати більш помітного негативного ефекту щодо інтенсивності народжуваності та її відкладення, ніж в решті країни.

В сучасних умовах вплив війни на динаміку народжуваності за своїм характером можна порівняти з ефектом економічної кризи – що дозволяє оцінити можливі зміни в народжуваності на прикладі країн, в яких відбулась трансформація вікової моделі народжуваності та відповідні зрушення в ціннісних орієнтаціях. Фінансово-економічна криза 2008–2009 років в країнах Європи мала наслідком зниження рівня народжуваності протягом подальших декількох років. Проте цей вплив був тимчасовим і надалі народжуваність зростала разом із подоланням наслідків економічної кризи [9]. Криза в Європі спричинила зниження народжуваності у вікових групах до 35 років в більшості країн Євросоюзу. В країнах, які найбільш відчутно постраждали від рецесії, а саме – Греція, Іспанія, Ірландія, зниження народжуваності для жінок до 35 років було більш відчутне. Для народжуваності старших вікових груп, зокрема, жінок 35–40 літнього віку, де спостерігалась відчутна позитивна динаміка впродовж 2000–2008 років, зниження не спостерігається. Загалом, негативний ефект кризи на підсумкову народжуваність очікується дуже незначний.

Висновки. Збройні конфлікти відчутно впливають на поточний перебіг процесів народжуваності. Війни сприяють зниженню поточної інтенсивності народжуваності з наступним компенсаційним зростанням по закінченні конфлікту. Компенсаційний приріст в сучасних умовах відрізняється тим, що одночасно з ним відбувається «перенесення» дітонародження в більш пізні періоди життя, викликане, зокрема, світоглядними трансформаціями. На противагу повоєнним періодам минулого, компенсаційний приріст народжуваності відбувається за рахунок більш старших вікових контингентів дітородного віку, розтягується в часі на деякий період після війни й не є досить чітко вираженим «сплеском». В кінцевому рахунку, вплив воєн на підсумкову народжуваність поколінь не є суттєвим.

Збройні конфлікти в країнах Європи, що відбулись впродовж останніх десятиліть, фактично сприяли прискоренню трансформації процесів народжуваності, не виступаючи при цьому безпосередніми чинниками зрушень. Воєнні дії не впливають відчутно на народжуваність жінок старших вікових груп дітородного віку (40-44 роки) й незначною мірою впливають на народжуваність жінок віком 35–49 років, проте зниження інтенсивності дітонародження та прискорена трансформація вікової моделі народжуваності у більш молодших жінок є досить чітко вираженою, – цим ефект воєнних дій схожий з ефектом економічної кризи. Психологічний ефект тривалих воєнних дій може негативно вплинути на суб’єктивну оцінку свого становища батьками й відобразитись на показниках народжуваності. Під час воєн, також незначною мірою зростає позашлюбна народжуваність.

В найближчій перспективі в Україні слід очікувати зниження інтенсивності дітонародження в молодших вікових групах дітородного віку, яка визначатиме й загальне зниження показників народжуваності. Більш відчутне зниження спостерігатиметься в районах, охоплених бойовими діями та близькими до них. Можна припустити, що по завершенні конфлікту матиме місце певний компенсаційний підйом народжуваності, який буде не короткотривалим, а розтягнеться на найближче десятиліття й супроводжуватиметься більш відчутною зміною вікової моделі народжуваності. Негативний вплив воєнних дій та вимушеної міграції на шлюбно-сімейну ситуацію та динаміку народжуваності, за подальшого сприятливого перебігу подій цілком може бути короткочасним.

Позитивний вплив на динаміку народжуваності матиме, в першу чергу стабілізація соціально-економічної ситуації в регіоні, поновлення впевненості батьків у завтрашньому дні, зростання доходів населення та покращення умов життя. Ці питання є похідними від загального економічного розвитку країни та покращення добробуту населення. Слід звернути увагу на вирішення тих проблем в царині сімейної політики, які є характерними й для інших регіонів країни, зокрема: вирішення житлових проблем батьків, недостатні можливості поєднання зайнятості батьків з народженням та вихованням дитини – насамперед, що стосується необхідної кількості дитячих садків та налагодження їх роботи у відповідності з потребами батьків, можливостей неповної зайнятості, тощо.

Подальші дослідження зможуть дати відповідь на питання, якою мірою вплив воєнних дій на народжуваність на території України відрізняється від подібних процесів минулих десятиліть, таким чином знайшовши підтвердження гіпотези про прискорення трансформації народжуваності в кризових умовах. Важливим питанням буде отримання достовірної статистичної інформації щодо перебігу цих процесів на охоплених конфліктами територій.

ЛІТЕРАТУРА
1. Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів / [Е. М. Лібанова, С. Ю. Аксьонова, В. Г. Бялковська та ін.]. – К.: АДЕФ-Україна, 2008. – 288 с.
2. Демографическая модернизация России: 1900-2000 / под ред. Вишневського А. Г. – Москва, Новое издательство, 2006. – 601 с.
3. Debarati Guha-Sapir, D'Aoust Olivia Demographic and health consequences of civil conflict [Електронний ресурс] / World Development Report background papers. – 2011. – Washington, DC: World Bank. – Режим доступа: http://documents.worldbank.org/curated/en/2010/10/14266127/demographic-health-consequences-civil-conflict
4. Staveteig S. E. Genocide, Nuptiality, and Fertility in Rwanda and Bosnia-Herzegovina [Електронний ресурс] / Dissertation. – University of California, Berkeley, December 2011 – Режим доступа: https://escholarship.org/uc/item/0t58z112
5. Hashem Nimeh Fayyad Fertility in Iraq: Trends, Evolution and Influential Factors [Електронний ресурс] / Hashem Nimeh Fayyad. – 2012. – Режим доступа: http://english.dohainstitute.org/release/d7605c83-6ef8-48f8-8e5d-bc5e60bb5d17
6. Исламов Ф. С. Рождаемость в Таджикистане [Електронний ресурс] / Ф.С. Исламов // Демоскоп Weekly. – 2006. – № 267-268. – Режим доступа: http://demoscope.ru/weekly/2006/0267/analit08.php
7. Conflict Barometr 2013 [Електронний ресурс] / Heidelberg Institute for International Confict Research . – 2013. – Режим доступа: http://hiik.de/de/ downloads/data/downloads_2013/ConflictBarometer2013.pdf
8. Захаров С. В. Второй демографический переход и изменение возрастной модели рождаемости [Електронний ресурс] / С.В.Захаров // Демоскоп Weekly. – 2012. – № 495-496. – Режим доступа: http://demoscope.ru/weekly/2012/0495/tema05.php
9. Olivier Thévenon Fertility in OECD countries: An assessment of macro-level trends and policy responses [Електронный ресурс] // REPRO deliverable – 12 October 2010. – Режим доступу: http://www.oeaw.ac.at/vid/repro/assets/docs/Macro-trends.pdf

Немає коментарів:

Дописати коментар