вівторок, 22 травня 2012 р.

Сімейна політика в історії

Протягом історії людство неодноразово намагалось вплинути на демографічні процеси. Зростання кількості населення в різні часи ставало необхідним завданням для керівництва багатьох держав. Саме тому, починаючи зі стародавніх часів, чинилися спроби вплинути на репродуктивну поведінку населення.

В праці Аристотеля «Політика» можна знайти посилання на те, що можна назвати інструментами сімейної політики Спарти – «законодавець, метою якого є те, щоб спартанців було якомога більше, спонукає громадян до більшого дітонародження. У них існує закон, що батько трьох синів звільняється від військової служби, а батько чотирьох – вільний від усіх повинностей». Сімейне законодавство, що заохочувало створення сімей та народження дітей, існувало у Древньому Римі. Певні заходи, що стимулювали народження дітей, впроваджувались також в Середні Віки і в Новий Час (наприклад, Людовік ХІV призначив державні пенсії особам, які мають 10 дітей і більш вагомі для тих, хто має 12 дітей), але всеохоплюючою цілеспрямованою політикою назвати це не можна. Про необхідність прийняття законодавства, яке б сприяло дітонародженню, говорив у ХVІІІ ст. Шарль Луї Монтеск’є, і основним засобом зростання кількості населення він вважав боротьбу з бідністю. Однією з перших спроб актуалізувати проблеми сімейного життя був трактат М. В. Ломоносова «О сохранении и размножении российского народа», написаний в 1761 році.

Нової актуальності політика сприяння народжуваності набрала в кінці ХІХ ст. у зв’язку з початком переходу до низької народжуваності країн Європи. Однією з перших країн, де були впроваджені певні демополітичні ініціативи, була республіканська Франція, де спад народжуваності тривав з початку ХІХ ст. З 1870-х років уряд Третьої Республіки намагався взяти під опіку сферу народжуваності та дитячого виховання, долаючи при цьому сильний опір католицької церкви. В результаті демографічна політика кінця ХІХ ст. поєднала в собі традиційне католицьке бачення сімейного життя з більш сучасною моделлю гендерної рівності.

Рекомендації щодо стимулювання народжуваності через покращення економічного становища дітей були розроблені Жаком Бертільйоном. У якості засобу впливу на народжуваність вбачалося фінансове сприяння сім’ям з дітьми – було запропоновано повністю звільнити від сплати податків сімей з чотирма та більше дітьми, в той час як податки для холостяків мали зрости на 50%, для бездітних сімей – на 40%, для сімей з однією дитиною – на 20% , з двома – на 10% і залишались незмінними для сімей з трьома дітьми. Також пропонувалось додатково оподатковувати заможні сім’ї, у яких кількість працюючої прислуги перевищувала б кількість народжених цією сім’єю дітей. При цьому значна увага приділялась пропагандистським методам впливу на народжуваність, і зазначалось, що зміна податкової політики по відношенню до сімей з дітьми головною метою має вплив на батьків, їхню думку щодо народження більшої кількості дітей. Задіяти інші методи впливу на суспільну думку не було можливості (церква на той час вже не була авторитетною силою, здатною керувати суспільною свідомістю). Наголошувалось на потребі боротьби з дитячою бідністю. Отже, принцип фінансового сприяння сім’ї в залежності від кількості народжених дітей чітко проглядається у французькій сімейній політиці й нині. Окреслювались також інші шляхи – насамперед, боротьба з дитячою бідністю та вплив на дітородні орієнтації населення як запорука успішності пронаталістської політики.

Наприкінці ХІХ ст. з’явилось поняття материнської відпустки, яку жінки отримували у зв’язку з народженням дитини. Під час Першої світової війни були впроваджені соціальні виплати сім’ям з дітьми державних робітників та службовців – один з перших цілеспрямованих методів заохочення народжуваності. В 1932 році ця виплата поширилась також на зайнятих у приватному секторі. Раніше, в 1920 році, було прийнято заборону на виготовлення будь-яких засобів контрацепції та аборти. В країні велась постійна агітація, що заохочувала народжуваність, а також каралась будь-яка пропаганда обмеження народжуваності. Поворотною точкою став 1938 рік, коли було прийнято Сімейний Кодекс, який остаточно оформив політику сприяння народжуваності як пріоритетну галузь соціальної політики держави.  

Післявоєнний „бебі-бум” дещо послабив увагу до питання зниження народжуваності, але починаючи з 1970-хх років ХХ ст. політика сприяння народжуваності знову опинилась в центрі уваги як один із засобів боротьби з наднизькою народжуваністю, що утвердилась на європейському континенті як модель дітородної поведінки. Якщо у 1976 році з 30 країн-учасниць ОЕСР тільки 4 заявили про необхідність підвищення рівня народжуваності, то у 2003 їх було вже 10, 3 країни заявили про потребу підтримувати наявний рівень народжуваност. Незважаючи на те, чи існують чіткі концептуальні засади сприяння народжуваності в окремих країнах чи ні, воно вже тривалий час є важливою складовою соціальної політики більшості країн Європи. Навіть, якщо країна не ставить за мету конкретно підвищення народжуваності, повсюдно застосовуються інструменти впливу на матеріальне становище сімей з дітьми, в тій чи іншій мірі забезпечується утримання та виховання дітей. Через систему дозволів та обмежень держава регулює становище кожної, окремо взятої сім’ї, визначає права та обов’язки батьків, можливості доступу до освіти, охорони здоров’я, ринку праці, системи соціального захисту, а також впливає на величезну кількість інших обставин, які формують середовище існування сім’.

Використані джерела:

1. Аристотель Политика / Аристотель [сочинения в 4 т.]. – М.: Мысль, 1983. ― Т. 4. ―1983. ― С. 376-644.
2. Монтескье о народонаселении [Електронний ресурс] // Электронная версия бюллетеня Население и общество. ― 2005. ― № 217-218.
3.Бертільйон Жак Вымираніє французскаго народа / Жак Бертільйон. ― С.-Петербург: Типографія Спб. Акц. Общества „Издатель”, 1899. ― 30
4. Chesnais J-C. Why French fertility is Preserved From a Collapse? [Електронний ресурс] / Chesnais J-C. ― Population assotiation of germany annual meeting 16-18 March 2005.
5. Щербакова Е. Все большее число стран задумывается о мерах по повышению рождаемости [Електронний ресурс] / Е. Щербакова // Электронная версия бюллетеня Население и общество. ― 2007. ― № 309-310.

Немає коментарів:

Дописати коментар