четвер, 17 травня 2012 р.

Факторні теорії народжуваності

Якщо проаналізувати факторні теорії, то слід зауважити, що першочерговою сферою впливу на дітородну активність, вагомість якої доводиться уже декілька десятиліть, є економічна сфера. Значна кількість науковців дотримується думки про важливість економічних відносин при прийнятті рішення про народження дитини.

Суттєва увага економічним чинникам при дослідженні впливу на народжуваність у своєму корінні має дослідження навколо „Моделі раціонального вибору”, піонером якої був Г. Беккер. Ним в середині 1970-х років була здійснена одна з перших спроб оцінити вплив економічного становища сім’ї з дітьми (а також його зміни в результаті впливу сімейної політики) на народжуваність. Дослідження здійснювалось в рамках неокласичної економічної концепції, й коріння даного підходу слід шукати в роботах засновника класичної економічної теорії Адама Сміта (тобто дитина розглядалась як свого роду товар, кількість „виробництва” якого регулюється попитом і пропозицією, що й пояснює відмінності у рівнях народжуваності в різних країнах). Основоположною тезою даної економічної теорії народжуваності є те, що рішення народити дитину є раціональним і базується на співвідношенні витрат на народження і догляд за дитиною з передбачуваним наступним покращенням особистого становища. Враховуючи це, зниження рівня народжуваності в розвинутих країнах можна пояснити зростанням вартості дитини, зниженням доходу батьків або зміною пріоритетності фінансових затрат. Відповідно до цієї теорії будь-яке зменшення витрат на дитину чи збільшення доходу призведе до підвищення попиту на дітей, а отже, до зростання народжуваності [9]. Основним моментом є здійснення вибору між кількістю і „якістю” дітей, тобто між природними бажаннями мати дітей, особистими вигодами, які отримуються у результаті цього, та оцінкою власних можливостей щодо утримання та виховання. З часом модель була розширена з метою дослідити інші аспекти рішення про народження дитини, такі як час народження і «якість» дітей. Звичайно, що ця теорія має суттєві недоліки, насамперед пов’язані з врахуванням впливу неекономічних факторів на рішення народити дитину.

Інший відомий науковець Р. Естерлін також прив’язує прийняття рішення про народження дитини до матеріального становища батьків. Якщо сімейна формація матиме змогу здійснювати свої витрати на рівні, що перевищує достойний в їхніх уявленнях рівень щодо свого матеріального становища, то погляд на майбутнє буде досить оптимістичний, в результаті чого потенційні батьки будуть набагато вільніші у питаннях одруження та народження дітей. Якщо ж їхнє уявлення свого матеріального становища носитиме більш негативний відтінок, то народження дітей, швидше за все, буде відкладене, або рішення про народження взагалі не буде прийняте. Цікавим також є висновок, що більш широкі когорти населення (на зразок «бебі-бумерів»), вступаючи на ринок праці, в результаті отримують дещо нижчий дохід, ніж попередні, менш численні когорти, а отже їхні уявлення щодо власного добробуту будуть негативними. Як наслідок – зменшення рівня народжуваності як мінімум у наступні роки.

В рамках цієї ж теорії Д. Коулмен наголошує на важливості й так би мовити „психологічних” вигод порівняно з „психологічними” втратами, тобто, якщо в країні у цілому зростають витрати, пов’язані з вихованням дитини, то рішення про народження дитини може бути відкладене або не прийняте взагалі, оскільки враховується не тільки власне матеріальне становище, а очікувана економічна ситуація в суспільстві загалом. Це варто вважати дуже суттєвим доповненням до теорії.

Д. Калдвел описує перехід від високої до низької народжуваності за допомогою теорії міжпоколінних матеріальних потоків, заснованої на взаємозв’язку змін у становищі сім’ї та змін у народжуваності. За його твердженнями існує два види міжпоколінних матеріальних потоків. У традиційних суспільствах матеріальні потоки в основному висхідні від молодших поколінь до старших, а тому народження ще однієї дитини сприймається як додаткові матеріальні можливості щодо доходу домогосподарства й насамперед забезпечення існування батьків в старості, а тому народження великої кількості дітей є економічно обґрунтованим та вигідним. У розвинених суспільствах в першу чергу переважають низхідні матеріальні потоки, оскільки батьки утримують дітей досить тривалий період життя, тому народження ще однієї дитини навпаки обмежує матеріальне становище батьків, оскільки є джерелом додаткових витрат. Отже, разом з розвитком суспільства і трансформацією інституту сім’ї відбувається зміна режимів народжуваності. Важливе місце при цьому відводиться освіті як системі здобування цінностей. Серед недоліків варто відзначити, що теорія абсолютизує вплив фактору доходу й не пояснює вплив суспільних чи культурних факторів, особистої позиції та їх співвідношення з економічними факторами.

Розширюючи економічну теорію народжуваності, П. Макдональд формулює „теорію відкидання ризику”, згідно якої витрати, пов’язані з вихованням дитини у сучасному суспільстві є нестабільними й досить важко піддаються оцінці. Особи ж, що приймають рішення про народження дитини, намагаються якомога більше забезпечити своє майбутнє, а тому прийняття рішення теж може бути відкладене, оскільки батьки не бажатимуть додаткових ризиків свого матеріального становища. Подібні доповнення при всій своїй змістовності й доречності варто вважати виразом того, що виключно економічними чинниками рівень народжуваності пояснити досить важко, бо існує потреба в альтернативних концепціях.

У цілому економічна модель народжуваності дозволяє досить докладно оцінити вплив економічних факторів на прийняття рішення про народження дитини, але упускати вплив інших складових середовища життя людини не можна вважати допустимим. Можна наводити численні приклади того, як рішення про народження дитини приймалось не у руслі раціональному вибору, а всупереч йому, й причину цього варто шукати у ціннісних орієнтаціях як конкретної особи, так і суспільства у цілому. З економічної теорії народжуваності можна зробити висновок, що матеріальне становище батьків й його очікувана зміна відіграють не єдину і не завжди вирішальну, проте надзвичайно суттєву роль при прийнятті рішення про народження дитини.

Як підтвердження важливості неекономічних факторів при оцінці впливу на прийняття рішення про народження дитини можна навести дослідження Я. Ніла та Р. Лестега, які дослідили взаємозв’язок між соціокультурними характеристиками суспільства та першим і другим демографічним переходом.

Окрім економічних теорій, існують інші спроби пояснення характеру впливу на народжуваність. Насамперед мова йде про пов’язану з теорією другого демографічного переходу теорію пост-матеріалістичних цінностей, основою якої стало визнання чинником народжуваності глибоку трансформацію цінностей суспільства. Як наслідок, значно посилилось спрямування людей на самореалізацію, задоволення в першу чергу особистих потреб, а також значно знизився вплив традиційних цінностей, таких як сімейне життя. Р. Інгелгард вважає, що подібна трансформація суспільства відбулась у результаті досягнення розвиненими країнами певного рівня добробуту в поєднанні з лібералізацією суспільства. Лібералізм плюс матеріальна забезпеченістю створили підґрунтя для описаних вище переорієнтацій, які в першу чергу відбулись у більш лібералізованих країнах, таких як Північна Європа та Велика Британія.

Загалом, усі факторні теорії народжуваності мають характерний для усіх них великий недолік – неможливість пояснити зміни у народжуваності видозміною виключного одного чинника, якої б вагомості він не був. Проте, дослідження в рамках кожної з цих теорій дозволяють більш глибоко розуміти вплив окремих чинників, а, узагальнивши це розуміння, можна отримати більш глобальну картину, що включатиме у себе чинники різностороннього походження. Чинники, досліджені в межах факторних теорій, можна вважати більш вагомими від решти – на цьому теж варто наголосити – відзначається вплив чинників дуже різного походження, серед яких в першу чергу економічні та соціокультурні.

Використані джерела:

1. Becker G. On the Interaction between the Quantity and Quality of Children / G. Becker, G. H. Lewis // The Journal of Political Economy. – 1973. ― №83. ― Р. 279–288.
2. Easterlin R. A. Birth and Fortune: The Impact of Numbers on Personal Welfare, 2nd edition / R. A. Easterlin. ― Chicago: University of Chicago Press, 1987. ― 235 p.
3. Coleman D. Reproduction and survival in an unknown world: what drives today’s industrial populations and to what future? [Електронний ресурс] /
D. Coleman. ― Open Access publications from University of Oxford, 1998. ― Режим доступу: www.oecd.org/ dataoecd/60/36/34400146.pdf
4. Kaplan H. S. Fertility Theory: Caldwell's Theory of Intergenerational Wealth Flows / H. S. Kaplan // The International Encyclopedia of the Social and Behavioral Sciences. ― Oxford: Elsevier Science, 2001. ― P. 5557–5561.
5. McDonald P. The toolbox of public policies to impact on fertility [Електронний ресурс] / P. McDonald. ― Paper presented at the seminar Low Fertility, Families and Public Policies, Seville. ― September 15-16, 2000. ― Режим доступу: adsri.anu.edu.au/pubs/ popfutures/sevilleMcD1.pdf
6. Valkonen T. The effects of regional socioeconomic and cultural characteristics on the spatial patterns of the Second Demographic Transition in Finland / T. Valkonen, J. Blomgren, T. Kauppinen, P. Martikainen, E. Mäenpää // Demographic Research. ― 2008. ― № 19. ― Р. 2043-2056.
7. Van de Kaa D. Postmodern fertility preferences: from changing value orientation to new behaviour // D. Van de Kaa / Population and Development Review. ― 2002. ― № 27. ― Р. 290-331.
8. Inglehart R. The Silent Revolution: Changing Values and Political Styles Among Western Publics / R. Inglehart. ― Princeton: Princeton University Press, 1987. ― 482 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар