вівторок, 22 травня 2012 р.

Матеріальна підтримка сімей з дітьми у країнах Європи: щомісячні платежі

Для сімейної політики розвинутих країн сучасності фінансові інструменти є одним з найбільш вагомих компонентів сімейної політики. Сюди включають всі види матеріального заохочення до народження дітей, які здійснюються в грошовій формі. Ці виплати у тій чи іншій формі існують у всіх Європейських країнах. Найбільш поширена форма виплат – щомісячні платежі, які здійснюються після народження дитини протягом тривалого періоду до досягнення дитиною певного віку (табл. 1).

Таблиця 1. Обсяг щомісячних виплат на дітей відповідно до черговості у деяких країнах ЄС, євро

Черговість
Країна
Перша Друга Третя Четверта П'ята Шоста
Болгарія 9 10 10 10 10 10
Бельгія 79 145 217 217 217 217
Велика Британія 107 72 72 72 72 72
Греція 8 25 56 67 78 89
Естонія 10 10 10 10 10 10
Ірландія 150 150 185 185 185 185
Іспанія 24 24 24 24 24 24
Латвія 11 14 18 21 21 21
Люксембург 186 441 803 362 362 362
Нідерланди 89 100 104 122 117 120
Німеччина 154 154 154 179 179 179
Норвегія 118 118 118 118 118 118
Румунія 11 12 14 15 15 15
Словаччина 14 14 14 14 14 14
Угорщина 47 51 59 59 59 59
Фінляндія 100 110 131 151 172 172
Франція 0 117 267 417 567 717
Швеція 112 123 150 211 224 224
*складено на основі: MISSOC 2008, режим доступу: http://ec.europa.eu/employment_social/missoc

В таблиці наведена інформація щодо тих країн, де щомісячні виплати мають чіткий розподіл за черговостями, у решті країн виплати диференціюються за іншими критеріями, про які йтиметься нижче. Загалом країни ЄС-15 виплачують значно більші за обсягом суми, ніж новоприйняті члени Євросоюзу (ЄС-27), але це зумовлене в першу чергу значними відмінностями щодо рівня життя населення. Певного стандарту призначення щомісячних виплат для європейських країн не існує, вони різняться між собою за обсягами, колом отримувачів, періодом здійснення платежів, умовами призначення та ін. Зазвичай обсяг виплат змінюється за черговістю народження дитини. Частині країн притаманне зростання розміру виплачуваної суми з кожною наступною народженою дитиною. Зростання може бути як незначним, так і доволі відчутним. Інколи обсяг виплат зростає тільки до певної черговості народження дитини, після чого залишається незмінним або зменшується для всіх наступних черговостей. В більшості країн виплати здійснюються при всіх народженнях, а у Франції починають виплачуватись тільки з другої за черговістю народженої дитини; в цьому полягає один з елементів спрямування сімейної політики Франції до заохочення других й наступних народжень. При призначенні виплат може здійснюватись перевірка матеріального становища батьків та рівня їх доходів. В такому випадку проводиться певна класифікація отримувачів відповідно до рівня матеріального становища й залежно від того, до якої групи буде належати кожен конкретний отримувач, варіюватиметься обсяг отримуваних ним виплат (приклади – Словенія, Італія, Португалія, Данія). В Литві розмір виплат прив’язаний до прожиткового мінімуму і варіюється з віком, після досягнення дитиною трирічного віку розмір виплат зменшується. У Чехії обсяг виплат прив’язаний до життєвого мінімуму (соціального стандарту, що використовується паралельно з прожитковим мінімумом), при фіксованій частці виплат їх обсяг зростає з віком дитини, оскільки для різних вікових груп диференціюється сам життєвий мінімум. Виплати становлять 0,36% життєвого мінімуму для дітей відповідного віку у випадку доходу сім’ї на рівні 1,5 життєвого мінімуму, 0,31% – якщо дохід родини в межах 2,4-4 рівня життєвого мінімумів і 0,16% – якщо дохід родини перевищує 4 рівні життєвого мінімуму.

Можуть встановлюватись певні стандарти доходу, при досягненні яких сім’я з дітьми не отримує щомісячних виплат. Зазвичай це має місце у країнах, для яких не характерне чітке пронаталістське спрямування сімейної політики. В Іспанії сім’я не отримує виплати, якщо її дохід перевищує 9328 євро на рік, починаючи з другої дитини цей максимум зростає на 15% на кожну наступну дитину. В Швейцарії подібна межа встановлена на рівні 18629 євро на рік. У Польщі сім’я не отримує виплати, якщо дохід на одного її члена перевищує 150 євро на місяць, а у Румунії – всього 52 євро. В Угорщині виплати не здійснюються у випадку, якщо дитина отримує дохід не менший, ніж мінімальна заробітна плата в країні. Розмір виплат в Італії обраховується у кожному випадку окремо, й залежить від кількості людей у сім’ї (без акценту на дітей) та сукупного доходу її членів.

Розмір платежів може змінюватись, залежно від віку дитини. Вікова межа виплат, як правило, становить 17–18 років, з можливістю пролонгації до 20-27 років при продовженні навчання дитини у вищих навчальних закладах (наприклад до 27 – у Німеччині, 25 – у Бельгії, 20 – у Великій Британії, ). У Франції найвища первинна вікова межа щомісячних виплат – 20 років. В частині країн Європи обсяг виплат зростає з досягненням дитиною певного віку, це є характерним для таких країн як Чехія, Бельгія, Люксембург, Польща та Австрія. У Бельгії, до прикладу, щороку раз на рік доплачується сума 51 євро, якщо дитині від 5 до 11 років, й 71 євро, якщо дитина у віці 11-17 років. У Данії з віком дитини виплати незначно зменшуються (155 євро на місяць до 3 років, 140 євро – до 6 років і 110 євро – до 17 років). У Болгарії, при незначних обсягах (9-10 євро) тривалих виплат (до 18 років), до досягнення дитиною одного року виплачується близько 50 євро щомісяця, ця сума є суттєво вагомішою. Виплати можуть також здійснюватись поквартально (Данія). В Швейцарії та Норвегії присутня територіальна диференціація виплат, яка побудована на різниці природніх умов в різних регіонах; в складніших для життя гірських та полярних регіонах виплати здійснюються з надбавками (близько 30%). В Фінляндії, Норвегії та Угорщині існують надбавки одиноким батькам, хоча більш поширеним є призначення окремих допомог в такому випадку. В Угорщині виплачується надбавка на дітей у фостерних сім’ях. Надбавки або ж надання додаткових щомісячних виплат різної тривалості можуть залежати від інших обставин, пов’язаних з вихованням та освітою дітей, таких як винаймання няні, утримання дитини в дошкільних закладах (Норвегія), навчання у школі (Люксембург) та ін. Ці додаткові виплати можуть існувати як окремі періодичні допомоги. У Данії батькам, що продовжують навчання, виплачується 779 євро щороку на кожну дитину. У Ірландії при утриманні дитини в дошкільному закладі виплачується 250 євро на квартал. В Іспанії, Естонії та Словаччині відсутня будь-яка диференціація щомісячних виплат, при народжені кожної дитини виплачується фіксована допомога незалежно від інших факторів. У частині держав Європи мають місце доплати сиротам, безробітним батькам або батькам-пенсіонерам. Наприклад, у Данії на дітей без одного з батьків доплачується 143 євро на місяць, без обох – 250 євро на місяць, у Франції – відповідно 83 та 111 євро на місяць. Ці доплати також можуть бути диференційовані за черговістю та віком дитини (Бельгія). Мають місце окремі допомоги одиноким батькам та дітям-інвалідам, але такі виплати існують далеко не в усіх країнах Європи. Наприклад, у Бельгії допомога дітям-інвалідам становить від 68 до 459 євро на місяць залежно від ступеня інвалідності, у Польщі – від 53 до 160 євро залежно від віку. У Румунії виплачується диференційована за черговістю допомога одиноким батькам у розмірі 15-23 євро.

Розглянемо співвідношення щомісячних виплат на дитину з мінімальною заробітною платою по деяких країнах ЄС (табл.2).

Таблиця   2. Співвідношення щомісячних виплат на дитину та мінімальної з/п відповідно до черговості дитини у деяких країнах Європи %*


Черговість
Країна
Перша Друга Третя Четверта П'ята Шоста
Бельгія 6,12 11,36 16,92 16,92 16,92 16,92
Великобританія 7,86 5,29 5,29 5,29 5,29 5,29
Греція 1,35 3,74 8,38 10,03 10,03 10,03
Естонія 4,35 4,35 4,35 4,35 4,35 4,35
Ірландія 10,05 10,05 12,62 12,62 12,62 12,62
Люксембург 11,85 28,09 51,15 23,06 23,06 23,06
Польща 4,47 4,47 5,69 6,91 6,91 6,91
Словаччина 6,45 6,45 6,45 6,45 6,45 6,45
Угорщина 17,05 18,22 21,32 32,17 32,17 32,17
Франція 0,00 9,33 21,29 33,25 45,22 57,18
*розраховано на основі: MISSOC, режим доступу: http://ec.europa.eu/employment_social/missoc;
Eurostat, режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu

Як бачимо, в таких країнах як Франція, Бельгія, Люксембург і Угорщина відчувається спрямування виплат на більш значну підтримку народжень високих черговостей. Тут щомісячні виплати складають досить відчутну частку від мінімальної заробітної плати, а, отже, можуть розглядатись як істотне джерело доходу. В інших країнах, таких як Велика Британія, Польща Естонія та Словаччина, щомісячні виплати на дитину не є вагомим джерелом доходу родини. Суттєвою також є диференціація виплат: якщо при народженні третьої дитини в Люксембурзі виплачується сума, більша за половину мінімальної з/п, а в Угорщині та Франції – більше 20%, то в аналогічній ситуації Естонія і Велика Британія виплачують всього близько 5%. Незначна частка виплат від зарплати спостерігається у постсоціалістичних країнах (за винятком Угорщини). У Великій Британії незначні виплати пояснюються пануючою в суспільстві та уряді ідеологією економічного лібералізму, що обмежує роль соціальних виплат у формуванні доходу родини. Помітні значні фінансові ініціативи сімейної політики франкомовних країн Європи – Франції, Бельгії та Люксембурга. Цікавий приклад Люксембургу, де найбільша фінансова підтримка надається тридітним сім’ям. Для кращого розуміння принципів фінансового забезпечення родин з кількома дітьми, можна підрахувати співвідношення виплат відповідно до черговості (табл. 3.). 

Таблиця 3. Співвідношення між виплатами при народженні відповідно до черговості


Черговості
Країна
2/1 3/2 4/3 5/4 6/5
Бельгія 1,86 1,49 1,00 1,00 1,00
Велика Британія 0,67 1,00 1,00 1,00 1,00
Греція 2,78 2,24 1,20 1,00 1,00
Естонія 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00
Ірландія 1,00 1,26 1,00 1,00 1,00
Люксембург 2,37 1,82 0,45 1,00 1,00
Мальта 1,51 1,34 1,25 0,20 1,00
Німеччина 1,00 1,00 1,16 1,00 1,00
Норвегія 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00
Польща 1,00 1,27 1,21 1,00 1,00
Словаччина 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00
Угорщина 1,07 1,17 1,51 1,00 1,00
Фінляндія 1,10 1,19 1,15 1,14 1,00
Франція - 2,28 1,56 1,36 1,26
Швеція 1,10 1,22 1,41 1,06 1,00
*розраховано на основі: MISSOC, режим доступу: http://ec.europa.eu/employment_social/missoc

З цієї таблиці також видно, що чітке спрямування на підтримку багатодітних родин мають системи матеріального забезпечення таких країн як Франція, Фінляндія, Швеція. З іншого боку, в ряді країн Європи існує орієнтація на максимальну підтримку тридітних сімей (Бельгія, Люксембург, Греція, Ірландія). Максимальне зростання виплат у більшості країн відбувається при народженні другої та третьої дитини. Після цього виплати здійснюються на стабільному рівні, а в деяких випадках (Мальта, Люксембург) навіть дещо зменшуються.

Отже, фінансове сприяння сім’ям з дітьми здійснюється за принципами тривалості, стабільності й забезпечення у різноманітних життєвих ситуаціях. Важливими (фактично-основними) інструментами фінансового сприяння є щомісячні тривалі платежі. (як далі буде видно у європейських країнах відносно незначні гранти при народженні і допомоги у необхідних життєвих ситуаціях. Обсяги і принципи здійснення виплат різняться за країнами, проте, в тій чи іншій мірі, фінансове сприяння існує в усіх країнах. Виплати батькам часто формуються відповідно до потреб окремо взятої родини, й, у цілому, універсальність виплат поступово скорочується, натомість фінансове сприяння стає більш індивідуально орієнтоване.

Має місце поступова еволюція сімейної політики в окремих європейських країнах – як у таких, що традиційно приділяють незначну увагу цьому питанню, так і в країнах з усталеною моделлю й відпрацьованими механізмами. Відбувається корегування спрямованості сімейної політики у залежності від зміни інших, пов’язаних з життям сім’ї складових соціально-економічного середовища. Характерною для сучасної Європи є практика запозичення позитивного досвіду та його адаптації до національних особливостей для вирішення подібних проблем. 

У країнах з усталеною сімейною політикою відбувається перехід від універсалізації до вибірковості її спрямування, тобто акцент все більше робиться на мікрорівень – створення сприятливого середовища для народження дитини для окремо взятої сім’ї. Саме такий підхід визнається автором як необхідний і в умовах сучасної України. Практичним втіленням вибірковості сімейної політики є індивідуально-орієнтовані системи фінансового сприяння.

Немає коментарів:

Дописати коментар